луска
луска́
-и, ж.
1》 Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію.
2》 Те саме, що лузга 1).
|| Складові частини рослинних цибулин, шишок і т. ін.
3》 чого, яка, перен. Складові частини якого-небудь покриття.
4》 перен. Блискітки.
5》 перен. Про що-небудь зовнішнє, що прикриває справжню суть, зміст, характер чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- луска — луска́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- луска — (риб'яча) лупа, лушпа; (соняшника) лузга; П. блискітки; (оболонка чогось) шкаралуща, лушпиння; лусочка. Словник синонімів Караванського
- луска — див. лушпайка Словник синонімів Вусика
- луска — ЛУСКА́, и́, ж. 1. Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію. Словник української мови у 20 томах
- луска — луска́ часточки рогових клітин і шкірного жиру, що утворюються біля коренів волосся на голові; лупа (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- луска — Тверді пластини, що вкривають тіло різних видів тварин, як-от: риб (утворені з субстанції, подібної до кісткової тканини), ящірок, змій (з рогової). Універсальний словник-енциклопедія
- луска — БЛИ́СКІТКА перев. мн. (блискуча цяточка на чому-небудь — на воді, в очах і т. ін.), БЛИ́ЩИК перев. мн., І́СКРА перев. мн., ЛЕЛІ́ТКА перев. мн.; ЛУСКА́ розм., поет. (звичайно на воді); СКА́ЛКА перев. мн. (яскравий відблиск світла, звичайно на воді). Словник синонімів української мови
- луска — Луска́, -ски́, -сці́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- луска — ЛУСКА́, и́, ж. 1. Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію. Пливе щука з Кременчука, Луска на ній сяє (Укр.. лір. пісні, 1958, 119); Над.. Словник української мови в 11 томах
- луска — Загострена ясенова дощечка для покрівлі. Архітектура і монументальне мистецтво
- луска — Луска, -ки ж. 1) Чешуя. Пливе щука з Кременчука, луска на їй сяє. Чуб. V. 13. На свиті латок, як на коропі луски. Уманск. у. 2) Лузга; шелуха. ум. лусочка. Желех. лущи́ця. Чуб. IV. 369. Словник української мови Грінченка