луска

Загострена ясенова дощечка для покрівлі.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. луска — луска́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. луска — Тверді пластини, що вкривають тіло різних видів тварин, як-от: риб (утворені з субстанції, подібної до кісткової тканини), ящірок, змій (з рогової). Універсальний словник-енциклопедія
  3. луска — ЛУСКА́, и́, ж. 1. Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію. Словник української мови у 20 томах
  4. луска — БЛИ́СКІТКА перев. мн. (блискуча цяточка на чому-небудь — на воді, в очах і т. ін.), БЛИ́ЩИК перев. мн., І́СКРА перев. мн., ЛЕЛІ́ТКА перев. мн.; ЛУСКА́ розм., поет. (звичайно на воді); СКА́ЛКА перев. мн. (яскравий відблиск світла, звичайно на воді). Словник синонімів української мови
  5. луска — -и, ж. 1》 Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію. 2》 Те саме, що лузга 1). || Складові частини рослинних цибулин, шишок і т. ін. 3》 чого, яка, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. луска — Луска́, -ски́, -сці́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. луска — див. лушпайка Словник синонімів Вусика
  8. луска — луска́ часточки рогових клітин і шкірного жиру, що утворюються біля коренів волосся на голові; лупа (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. луска — (риб'яча) лупа, лушпа; (соняшника) лузга; П. блискітки; (оболонка чогось) шкаралуща, лушпиння; лусочка. Словник синонімів Караванського
  10. луска — ЛУСКА́, и́, ж. 1. Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію. Пливе щука з Кременчука, Луска на ній сяє (Укр.. лір. пісні, 1958, 119); Над.. Словник української мови в 11 томах
  11. луска — Луска, -ки ж. 1) Чешуя. Пливе щука з Кременчука, луска на їй сяє. Чуб. V. 13. На свиті латок, як на коропі луски. Уманск. у. 2) Лузга; шелуха. ум. лусочка. Желех. лущи́ця. Чуб. IV. 369. Словник української мови Грінченка