луска
БЛИ́СКІТКА перев. мн. (блискуча цяточка на чому-небудь — на воді, в очах і т. ін.), БЛИ́ЩИК перев. мн., І́СКРА перев. мн., ЛЕЛІ́ТКА перев. мн.; ЛУСКА́ розм., поет. (звичайно на воді); СКА́ЛКА перев. мн. (яскравий відблиск світла, звичайно на воді). Возовиков терпляче чекав. Його вузькі вуста видовжилися в усмішці, в почервонілих очах заграли блискітки (О. Лупій); Коли відчинив двері, місячний блищик заграв у оці коня, що лежав на соломі (М. Стельмах); В селян у руках скрізь блищать пляшки та чарки, миготять іскрами на сонці (І. Нечуй-Левицький); День золотий, на Дніпрі жмурки й лелітки, лелітки, наче хто гривеники пригорщами розсипає (О. Донченко); Попадались маленькі озера, що грали лускою і тріпотіли, як срібна риба (М. Коцюбинський); На бистрині блискучі скалки неначе бігали по воді, блищали, лисніли, миготіли (І. Нечуй-Левицький).
ШКАРАЛУ́ПА (тверде покриття плодів, яєць), ШКАРАЛУ́ПИНА розм., ШКАРЛУ́ПА розм., ШКАРЛУ́ПИНА розм., ШКАРАЛУ́ЩА (ШКАРАЛЮ́ЩА) розм., ШКАРАЛУ́ЩИНА розм., ШКАРУ́ПА (ШКОРУ́ПА) діал.; ЛУШПИ́НА, ЛУЗГА́, ЛУСКА́, ЛУШПАНИ́НА, ЛУШПА́, ЛУПА́ діал. (перев. з насіння соняшнику, проса, гречки тощо; також збірн.). Стоячи над шлюпкою, схожою на горіхову шкаралупу, Володя раптом згадав Інгу (О. Донченко); Кому грецькі горіхи, а кому шкаралупина... (С. Скляренко); Мініатюрний писанкарський візерунок набагато переконливіший на справжній яєчній шкарлупі (з журналу); Їх ждало маленьке човенце, справжня оріхова шкарлупина, навантажена всілякими припасами (Юліан Опільський); Монастирський двір у піст був засіяний білими шкаралющами, неначе снігом (І. Нечуй-Левицький); Як стали пристигати дині, помічає він, що оце вдень лежала така гарна динька, а на ранок устане: сама шкаралущина! (казка); Кухарі другий раз уже піділляли теплою водою гущу з недоварених горошин та лушпини (І. Франко); Гімназисти, реалісти і солдати-дезертири.. старанно лузають насіння, спльовуючи лузгу (О. Довженко); І знову наближалася зима, і знову мерзли ми в хаті і їли хліб наполовину з просяної луски (Л. Смілянський); Голова, мов горіхова лушпанина, тріснула (Панас Мирний); Жінки валялися по садках на ряднах, ..давили широкими задами соняшникову лушпу (Григорій Тютюнник); — А лупу ж для підсвинка брала твоя мати? (М. Стельмах). — Пор. 1. шкі́рка.
Значення в інших словниках
- луска — луска́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- луска — (риб'яча) лупа, лушпа; (соняшника) лузга; П. блискітки; (оболонка чогось) шкаралуща, лушпиння; лусочка. Словник синонімів Караванського
- луска — див. лушпайка Словник синонімів Вусика
- луска — -и, ж. 1》 Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію. 2》 Те саме, що лузга 1). || Складові частини рослинних цибулин, шишок і т. ін. 3》 чого, яка, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- луска — ЛУСКА́, и́, ж. 1. Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію. Словник української мови у 20 томах
- луска — луска́ часточки рогових клітин і шкірного жиру, що утворюються біля коренів волосся на голові; лупа (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- луска — Тверді пластини, що вкривають тіло різних видів тварин, як-от: риб (утворені з субстанції, подібної до кісткової тканини), ящірок, змій (з рогової). Універсальний словник-енциклопедія
- луска — Луска́, -ски́, -сці́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- луска — ЛУСКА́, и́, ж. 1. Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію. Пливе щука з Кременчука, Луска на ній сяє (Укр.. лір. пісні, 1958, 119); Над.. Словник української мови в 11 томах
- луска — Загострена ясенова дощечка для покрівлі. Архітектура і монументальне мистецтво
- луска — Луска, -ки ж. 1) Чешуя. Пливе щука з Кременчука, луска на їй сяє. Чуб. V. 13. На свиті латок, як на коропі луски. Уманск. у. 2) Лузга; шелуха. ум. лусочка. Желех. лущи́ця. Чуб. IV. 369. Словник української мови Грінченка