лускуватий

ЛУСКУВА́ТИЙ, а, е.

Укритий лускою (у 1 знач.).

Тут зараз Повиринали із солоних хвиль Дочки Нерея, кожда сидячи На лускуватому хребті якоїсь Потвори морської, та й ну кругом гуляти! (І. Франко);

Туге гостре оперення [сокола], мускулисте тіло, лускувата золочена шкіра на лапках, .. гострий зубець мовчазного дзьоба – все в ньому виказувало хижака (Є. Пашковський);

// Який зовні нагадує луску риб, ящірок і т. ін.

Нема більше в сундучку райдужних нетутешніх черепашок та тугих лускуватих шишок з-під сосен-піній (О. Гончар).