лускуватий
ЛУСКУВА́ТИЙ, а, е. Укритий лускою (у 1 знач.).
Дворічне випробування українського лускуватого коропа показало значні переваги його перед іншими породами [ставкових риб] (Наука.., 10, 1956, 23);
// Який зовні нагадує луску риб, ящірок і т. ін.
Для незнайки [незнайка] виноград увесь однаковий, а вмілець по самій корі пальцями чує, який сорт, бо кора ж різна: то нитчаста, то гладенька, то ребриста, то лускувата, мов на рибі… (Гончар, Бригантина, 1973, 112).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лускуватий — лускува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- лускуватий — -а, -е. Укритий лускою (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- лускуватий — ЛУСКУВА́ТИЙ, а, е. Укритий лускою (у 1 знач.). Тут зараз Повиринали із солоних хвиль Дочки Нерея, кожда сидячи На лускуватому хребті якоїсь Потвори морської, та й ну кругом гуляти! (І. Словник української мови у 20 томах