лускіт
ЛУ́СКІТ, коту, ч. Те саме, що лу́скання.
З лускотом одривались [од хвиль] довгі китиці піни і злітали догори (Коцюб., І, 1955, 392);
Дальші слова заглушив поновлений лускіт батогів (Фр., II, 1950, 100);
Хотіла було крикнути княжна, та в цю мить луснули двері, і розпач її згас разом із тим лускотом (Міщ., Сіверяни, 1961, 203);
Вона знову набрала насіння, й знову тільки рівномірний лускіт порушував тишу (Сміл. Зустрічі, 1936, 17).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лускіт — лу́скіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- лускіт — див. звучання Словник синонімів Вусика
- лускіт — -коту, ч. Те саме, що лускання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лускіт — ЛУ́СКІТ, коту, ч. Те саме, що лу́скання. З лускотом одривались [од хвиль] довгі китиці піни і злітали догори (М. Коцюбинський); Лиш тріскіт горючих хат та лускіт падаючих покрівель і стель було чути (А. Чайковський); В конюшні заспокоїлося. Словник української мови у 20 томах
- лускіт — ТРІСК (різкий або сухий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає тощо), ТРІ́СКІТ, ЛУСК, ЛУ́СКІТ, ЛО́СКІТ діал., ТРЯ́СКІТ рідко, ПО́ЛУСК рідко; ТРІСКОТНЕ́ЧА розм., ТРІСКОТНЯ́ розм., ТРІСКОТНЯ́ВА розм. (безперервні або тривалі звуки). Словник синонімів української мови
- лускіт — Лу́скіт, -коту, -котові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лускіт — Лу́скіт, -коту м. Трескъ. Желех. Словник української мови Грінченка