1. Словник української мови у 20 томах

лучитися

ЛУЧИ́ТИСЯ¹ див. луча́тися.

ЛУЧИ́ТИСЯ², чу́ся, чи́шся, недок., заст.

Поєднуватися.

Передгрозова тривога лучилася з моїми почуттями, і, як не дивно, відчував я від того химерне задоволення (Валерій Шевчук);

Нечуваний економічний гніт у панській Польщі тісно лучився з національним гнобленням українського населення (із журн.);

// Об'єднуватися.

Від сьогодні Західна Україна лучиться з Великою Україною в одно нероздільне тіло, соборну та суверенну державу (з мови документів);

// Сполучатися.

Само село розсілося на низькій рівнині .., котра тягнеться від Бориславського узгір'я геть-геть долі Тисьменицею аж до Колодруб, де лучиться з великою Дністровою долиною (І. Франко);

Поручин лежав у ярку між двома горами. Одним кінцем він лучився з Біщем, а другим вибігав у поля та ліси (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лучитися — Лучи́тися: — траплятися [53] Словник з творів Івана Франка
  2. лучитися — лучи́тися 1 дієслово недоконаного виду траплятися діал. лучи́тися 2 дієслово недоконаного виду єднатися Орфографічний словник української мови
  3. лучитися — Лучи́тися1. 1. Об’єднуватися. Члени кождої кляси будуть лучити ся в так звані “стоваришеня податкові" (Б., 1895, 21, 2); Нам не втікати перед ворогом, а лучити ся в спілки і спільними силами стати до борби з противником. Українська літературна мова на Буковині
  4. лучитися — I див. лучатися. II -чуся, -чишся, недок., діал. Єднатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лучитися — лучи́тися I.об'єднуватися, поєднуватися (ст): За широким вхідним коридором відкривалося невелике цементоване подвір'я, до якого з правого боку прилягала велика кухня, а навпроти – простора їдальня... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. лучитися — Єднатися Словник застарілих та маловживаних слів
  7. лучитися — ВИПАДА́ТИ кому, також безос. (внаслідок певних обставин ставати чиїмсь обов'язком, роботою тощо), ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ, ЛУЧА́ТИСЯ діал. — Док.: ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, лучи́тися. Словник синонімів української мови
  8. лучитися — ЛУЧИ́ТИСЯ¹ див. луча́тиcя. ЛУЧИ́ТИСЯ², чу́ся, чи́шся, недок., діал. Єднатися. Нечуваний економічний гніт у панській Польщі тісно лучився з національним гнобленням.. українського населення (Вітч., 12, 1963, 163). Словник української мови в 11 томах
  9. лучитися — Лучитися см. лучатися. Словник української мови Грінченка