1. Українська літературна мова на Буковині

лучитися

Лучи́тися1.

1. Об’єднуватися. Члени кождої кляси будуть лучити ся в так звані “стоваришеня податкові" (Б., 1895, 21, 2); Нам не втікати перед ворогом, а лучити ся в спілки і спільними силами стати до борби з противником. Котрі люди сего держали ся, ті завсігди побідили (Канюк, 1906, 4); Кожда верства суспільности лучить ся в станові товариства, щоби вибороти собі повагу, значінє і вплив посеред неї (Звідомл., 1914, 7).

2. Поєднуватися, пов’язуватися. При показовій формі треба показувати дітям тільки такі предмети, що лучать ся безпосередно із набутими вже дитиною спостереженями іуявленями (Канюк, 1911, 70)

// пол. łączyć się — 1) об’єднуватися, поєднуватися, 2) пов’язуватися, зв’язуватися.

Лучи́тися2, безособ. Трапитися. Певно, що воно було би гарно такого соловея почути, як Крушельницька; і я знаю наперед, що єсли мені лучиться почути її коли, спів її мене спаралізує, як взагалі музика страшно сильно впливає на мене (Коб., Листи, 52, 349); Досьвід учить, що чоловік дуже часто наріжні лади помиляєть ся, і найрозумнійшій людині може лучити ся, що помилить ся і що утворить хибний висновок несьвідомо і нехотячи (Канюк, 1911, 49)

// порівн. рос. случиться — трапитися, укр. лучитися, лучатися, діал. -трапитися, траплятися (СУМ, IV, 559).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лучитися — Лучи́тися: — траплятися [53] Словник з творів Івана Франка
  2. лучитися — лучи́тися 1 дієслово недоконаного виду траплятися діал. лучи́тися 2 дієслово недоконаного виду єднатися Орфографічний словник української мови
  3. лучитися — I див. лучатися. II -чуся, -чишся, недок., діал. Єднатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лучитися — ЛУЧИ́ТИСЯ¹ див. луча́тися. ЛУЧИ́ТИСЯ², чу́ся, чи́шся, недок., заст. Поєднуватися. Передгрозова тривога лучилася з моїми почуттями, і, як не дивно, відчував я від того химерне задоволення (Валерій Шевчук)... Словник української мови у 20 томах
  5. лучитися — лучи́тися I.об'єднуватися, поєднуватися (ст): За широким вхідним коридором відкривалося невелике цементоване подвір'я, до якого з правого боку прилягала велика кухня, а навпроти – простора їдальня... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. лучитися — Єднатися Словник застарілих та маловживаних слів
  7. лучитися — ВИПАДА́ТИ кому, також безос. (внаслідок певних обставин ставати чиїмсь обов'язком, роботою тощо), ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ, ЛУЧА́ТИСЯ діал. — Док.: ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, лучи́тися. Словник синонімів української мови
  8. лучитися — ЛУЧИ́ТИСЯ¹ див. луча́тиcя. ЛУЧИ́ТИСЯ², чу́ся, чи́шся, недок., діал. Єднатися. Нечуваний економічний гніт у панській Польщі тісно лучився з національним гнобленням.. українського населення (Вітч., 12, 1963, 163). Словник української мови в 11 томах
  9. лучитися — Лучитися см. лучатися. Словник української мови Грінченка