луччий

ЛУ́ЧЧИЙ, а, е, діал.

Вищ. ст. до га́рний 1–5, до́брий 1–6, 8 і хоро́ший; ліпший.

Луччий приклад, ніж наука (прислів'я);

– То ти кажеш, що ти луччий? Що ти гаспидний стрілець? Збий же мені з чуба шапку – Тоді будеш молодець (С. Руданський);

Я день і ніч буду молить бога, щоб він послав вам луччий талан на старість (І. Карпенко-Карий);

– Та ні, я не кажу, що ви луччий за всіх. Це всі знають (М. Стельмах).