1. Словник української мови у 20 томах

льодовитий

ЛЬОДОВИ́ТИЙ, а, е.

1. З великою кількістю льоду.

Малуша слухає, і їй ввижається льодовитий блискучий шлях від Чорного моря аж у Київ. І шляхом ковані сани летять (Б. Лепкий);

Вільсон очолив низку й обережно посувався вперед, випробовуючи ногою льодовитий ґрунт (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).

2. Дуже холодний.

Та ще наша поліська зима, мокра та льодовита, – ой, ой, боюся!.. (Леся Українка);

Весняний сніг в апрілі [квітні] – це, мабуть, Привіз Гаральд з країн тих льодовитих, Де хуртовини цілий рік метуть! (І. Кочерга).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. льодовитий — льодови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. льодовитий — див. холодний Словник синонімів Вусика
  3. льодовитий — -а, -е. 1》 З великою кількістю льоду. 2》 Дуже холодний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. льодовитий — КРИЖАНИ́Й (з криги або пов'язаний з кригою), ЛЬОДОВИ́Й, ЛЬОДИ́СТИЙ, ЛЬОДОВИ́ТИЙ (з великою кількістю льоду); ЗАЛЕДЕНІ́ЛИЙ (який укрився кригою, який став кригою). Ріка лише днями скинула крижаний панцир (З. Словник синонімів української мови
  5. льодовитий — ЛЬОДОВИ́ТИЙ, а, е. 1. З великою кількістю льоду. 2. Дуже холодний. Та ще наша поліська зима, мокра та льодовита, — ой, ой, боюся!.. (Л. Укр., V, 1956, 57). Словник української мови в 11 томах