льодок

ЛЬОДО́К, дку́, ч.

Пестл. до лід.

Під ногами хрускав тоненький льодок і часом попадав у пришерхлу глибоку колію (І. Багряний);

Над Києвом, що відкрився їм за широкою долиною, здіймалися в голубе небо веселі сизуваті дими. Під кінськими копитами лунко похрускував молодий льодок... (В. Малик);

* Образно. – Ви на врем'я, кажу, приїхали, чи будете жить у баби? – Ні, – голос у нього з льодком. – Я приїхав сюди... помирать (В. Близнець);

У вітальні стояло й піаніно, на ньому памкала донька. Зачувши розмову, вона вибігла в коридор, розбила льодок напруження (Ю. Мушкетик);

* У порівн. Пошерхлі губенята. І крихка постать, як весняний льодок (П. Загребельний).