1. Словник української мови у 20 томах

льоля

ЛЬО́ЛЯ, і, ж., дит., розм.

Сорочка (звичайно дитяча).

* Образно. Як буде доля, то буде льоля (Номис);

Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло (Т. Шевченко);

У білій льолі хлопчик. Очі йому заплющені, руці розставлені, кучері, мов із льону (С. Васильченко);

Коли б я був у старій, заношеній льолі, то, можливо, і не подерся б на сосну (А. Дімаров);

Увечері Євдося викупала дитину, зодягла її в чистеньку льолю, яку сама пошила (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. льоля — льо́ля іменник жіночого роду сорочка дит. Орфографічний словник української мови
  2. льоля — -і, ж., дит., розм. Сорочка (звичайно дитяча). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. льоля — льоля ірон. дівчина (ст)|| = дівчина Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. льоля — (не) в свої́й соро́чці (льо́лі), фам. Психічно хворий. (Василина:) Як ти сказала? Чи ти в своїй льолі, дівко! (С. Васильченко). Фразеологічний словник української мови
  5. льоля — СОРО́ЧКА (жіноча, чоловіча, дитяча натільна білизна або одяг для верхньої частини тіла), СОРОЧИ́НА розм., КОШУ́ЛЯ діал., ЛЬО́ЛЯ дит.; РУБА́ТКА діал. (сорочка з грубої тканини). На йому була проста одежа: широкі крамні сині штани, біла сорочка (І. Словник синонімів української мови
  6. льоля — ЛЬО́ЛЯ, і, ж., дит., розм. Сорочка (звичайно дитяча). Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло (Шевч., II, 1953, 60); У тоненькій льолі вона була зовсім легка і на диво худенька, самі кісточки (Собко, Звич. життя, 1957, 25); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  7. льоля — Льоля, -лі ж. дѣтск. Рубашка. О. 1861. VIII. 8. Хоч у одній льолі, аби до любови. Грин. І. 245. Як буде доля, то буде й льоля. посл. ум. льо́лька, льо́лечка. Словник української мови Грінченка