льон
ЛЬОН, льо́ну, ч., тільки одн.
1. Однорічна або багаторічна трав'яниста технічна рослина, зі стебел якої виготовляють волокно, а з насіння – олію.
Льон збирала, Тонкі нитки пряла, Тонкі нитки пряла, Сповиточки ткала (з народної пісні);
Округи мене то жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте; то ячмінь колоситься (Марко Вовчок);
Потім вона [вода] зовсім зійде з полів, почнуть орати поле під пшеницю і ячмінь, сіятимуть льон (П. Загребельний);
Льон стояв у цвіту. У нього були такі гарні блакитні квіти, ніжні, як крила метелика, навіть ще ніжніші (О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена);
Здичавів дух і не впізнає тіла у цьому полі, синьому, як льон (В. Стус);
* У порівн. Небо над головою синіє, як льон, тече далекою річкою (Є. Гуцало);
// тільки мн. Великі площі цієї рослини, а також самі рослини на них.
– В цей день всі ріки на світі стануть отакі [сині]! .. Еге ж, як льони цвітуть? (О. Гончар);
І коли зацвітуть, засиніють льони та блакиті хлюпнуть в небеса, запишається батько: підростають сини (М. Сингаївський).
2. Волокно, що виготовляється з цієї рослини.
Жінка забажа льону, щоб на сорочки прясти (Г. Квітка-Основ'яненко);
Майже в кожній бойківській хаті є ткацький верстат. Жінки прядуть коноплі, льон і вовну (І. Франко);
Довгими зимовими вечорами жінки при світлі лучини пряли з конопель та льону пряжу, сукали вовну і ткали полотно (В. Малик);
* Образно. Ось юнак із чуприною з льону, Це – Никифор Троян (Т. Масенко);
* У порівн. Потім з'являються звідти [з-за дверей] двійко дівчаток з синіми очима, з синіми стьожками в білих косичках, мов льон, у синіх суконках (В. Винниченко);
Вiн [Томара] був стрункий, високий, з красивим грецьким носом i голубими, як льон, очима (Василь Шевчук).
Би́ти коно́плі (льон) див. би́ти.
△ (1) Гірськи́й льон – те саме, що азбест.
Одна з головних особливостей тремоліта полягає в тому, що він утворює дуже тонкі кристали, зовнішнім виглядом нагадують волоски або голки, які практично завжди формують агрегати, схожі на азбест (гірський льон) (з наук. літ.);
З гірського льону шиють спецодяг для пожежних, тчуть завіси для театральних сцен (із журн.);
(2) Зозу́лин (зозуля́стий) льон – один з видів моху.
На взліссі [узліссі] з-під снігу зозулястий льон зеленіє (К. Гордієнко);
На зарослій зозулиним льоном купинці стоїть отакенне красноголовище! (М. Стельмах);
Зозулин льон – один з найбільших наших мохів, що нерідко утворює великі подушкоподібні дернини в соснових лісах (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- льон — льон іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- льон — [л'он] -ну, м. (ў) -н'і, мн. л'они, л'оун'іў Орфоепічний словник української мови
- льон — льону, ч., тільки одн. 1》 Однорічна чи багаторічна трав'яниста технічна рослина, зі стебел якої виготовляють волокно, а з насіння – олію. || тільки мн. Великі площі цієї рослини, а також самі рослини на них. Гірський льон — один із видів азбесту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- льон — Одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини льонових, лубоволокниста, прядивна та олійна культура, поширена в районах з помірним та холодним кліматом; в Україні бл. 25 видів л. — л. довгунець вирощують на волокно, л. олійний (виготовляють оліфу, лаки, фарби). Універсальний словник-енциклопедія
- льон — Льон, льо́ну, льо́нові, в льону́; льони́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- льон — ЛЬОН, льо́ну, ч., тільки одн. 1. Однорічна або багаторічна трав’яниста технічна рослина, з стебел якої виготовляють волокно, а з насіння — олію. Словник української мови в 11 томах