любесенько
ЛЮБЕ́СЕНЬКО.
1. Присл. до любе́сенький.
Зима була, і хуґа вила, Як звір скажений за вікном, А ми любесенько сиділи У теплій хатоньці рядком (Дніпрова Чайка);
Тихесенько, любесенько Сидів [п'яний] біля входу, Любувався на природу І ясну погоду (П. Глазовий).
2. Те саме, що гарне́сенько.
Ходить по хаті пан конотопський сотник, .. виголившись чистенько і чуб підстригши любесенько (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Богданиха:] Ось і віночок готовий! Бачите, який славний? От і надінемо! Як вам в йому любесенько! (М. Старицький).
3. Спокійно.
Татари раз у раз порушували січові права на ці займиша й любесенько кочували цими берегами зі своїми кіньми й худобою (з наук.-попул. літ.);
– Ти ж, певно, знаєш, що анаеробні мікроби любесенько обходяться собі без кисню. І нічого (М. Білкун).
Значення в інших словниках
- любесенько — любе́сенько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- любесенько — 1》 Присл. до любесенький. 2》 Те саме, що гарнесенько. Великий тлумачний словник сучасної мови
- любесенько — Любе́сенько, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- любесенько — ЛЮБЕ́СЕНЬКО. 1. Присл. до любе́сенький. Зима була, і хуга вила, Як звір скажений за вікном, А ми любесенько сиділи У теплій хатоньці рядком (Дн. Чайка, Тв., 1960, 340). 2. Те саме, що гарне́сенько. Ходить по хаті пан конотопський сотник, .. Словник української мови в 11 томах
- любесенько — Любо нар. 1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Ном. № 9204. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. 100. Любо й неньці, як дитина в честі. Ном. № 9226. Словник української мови Грінченка