1. Словник української мови в 11 томах

любесенько

ЛЮБЕ́СЕНЬКО.

1. Присл. до любе́сенький.

Зима була, і хуга вила, Як звір скажений за вікном, А ми любесенько сиділи У теплій хатоньці рядком (Дн. Чайка, Тв., 1960, 340).

2. Те саме, що гарне́сенько.

Ходить по хаті пан конотопський сотник, ..виголившись чистенько і чуб підстригши любесенько (Кв.-Осн., II, 1956, 213).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любесенько — любе́сенько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. любесенько — 1》 Присл. до любесенький. 2》 Те саме, що гарнесенько. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. любесенько — ЛЮБЕ́СЕНЬКО. 1. Присл. до любе́сенький. Зима була, і хуґа вила, Як звір скажений за вікном, А ми любесенько сиділи У теплій хатоньці рядком (Дніпрова Чайка); Тихесенько, любесенько Сидів [п'яний] біля входу, Любувався на природу І ясну погоду (П. Словник української мови у 20 томах
  4. любесенько — Любе́сенько, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. любесенько — Любо нар. 1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Ном. № 9204. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. 100. Любо й неньці, як дитина в честі. Ном. № 9226. Словник української мови Грінченка