1. Словник української мови у 20 томах

любота

ЛЮБО́ТА, и, ж., діал.

1. Приємність, задоволення.

Любота глянути на молодят, як вони гарненько живуть укупці (Сл. Б. Грінченка);

Стануть їсти – знов любота: Одна ложкою до рота, Друга хлібець подає (Л. Глібов).

2. поет., рідко. Любов (у 1 знач.).

Цю жінку я люблю. Така моя печаль. Така моя тривога і турбота. У страсі скінчив ніч, у страсі день почав. Від страху і до страху ця любота (М. Вінграновський);

З усіма братчиками й зо всім лицарством нашим Оксані виявляємо ласку зичливості, на шлюб її з тим, кого вона по люботі [з люботи] собі вибрала (В. Чемерис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любота — -и, ж., діал. Приємність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. любота — ЛЮБО́ТА, и, ж., діал. Приємність. Стануть їсти — знов любота: Одна ложкою до рота, Друга хлібець подає (Гл., Вибр., 1951, 229). Словник української мови в 11 томах
  3. любота — Любо́та, -ти ж. Наслажденіе, удовольствіе. Любота глянути на молодят, як вони гарненько живуть укупці. Словник української мови Грінченка