людиновбивець
ЛЮДИНОВБИ́ВЕЦЬ, вця, ч., книжн.
Той, хто вбиває людей; убивця.
Якого миру сподіватися в серці від тирана: він людиновбивця, весь час стежить, стереже, любить і володіє тьмою (Г. Сковорода);
Однак прогресивне людство не допустить, не дозволить божевільним людиновбивцям господарювати в космосі... (С. Плачинда);
Покарання – це прокляття людського роду і, якщо вірити Біблії, ми усі є нащадками Каїна, першого людиновбивці (Г. Пагутяк);
Отож розбійник, ласий до чужого, Людиновбивця і брудний палій — Всі в першій смузі покарання злого (Є. Дроб'язко, пер. з тв. Данте).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- людиновбивець — людиновби́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- людиновбивець — -вця, ч., книжн. Той, хто вбиває людей; убивець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- людиновбивець — УБИ́ВЦЯ (ВБИ́ВЦЯ) (той, хто убив, убиває людей), УБИ́ВЕЦЬ (ВБИ́ВЕЦЬ), ГОЛОВОРІ́З, ЗГУ́БНИК, ЛЮДИНОВБИ́ВЕЦЬ книжн., ЛЮДИНОВБИ́ВЦЯ книжн., ДУШОГУ́Б розм., ДУШОГУ́БЕЦЬ розм., ЗАРІЗЯ́КА (ЗАРІЗА́КА) розм., ГОРЛОРІ́З розм., УБІ́ЙНИК (ВБІ́ЙНИК) заст. Словник синонімів української мови
- людиновбивець — ЛЮДИНОВБИ́ВЕЦЬ, вця, ч., книжн. Той, хто вбиває людей; убивець. Словник української мови в 11 томах