людоньки
ЛЮ́ДОНЬКИ, ньок, мн.
Пестл. до лю́ди 1, 2.
– Та що це за людоньки? Що це за гості мені? Спішать! І куди поспішати? (В. Близнець);
– Немає місця, людоньки, повірте. Самі у хаті покотом спимо. У того діти, в того породілля, У того баба хвора на печі (Л. Костенко);
– Люди, людоньки, швидше женіть коней, моєму ладові кепсько! (В. Чемерис);
– Ой людоньки добрі! Ой що ж воно буде?!! Ой замордують вас ляхи! (Ю. Логвин).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- людоньки — лю́доньки множинний іменник, істота Орфографічний словник української мови
- людоньки — -ньок, мн. Пестл. до люди 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- людоньки — ЛЮ́ДОНЬКИ, ньок, мн. Пестл. до лю́ди 1, 2. [Мотря:] Багато корівок пригнали, та людоньок мало. Хоч би ж половина повернулася (Мороз, П’єси, 1959, 15); — Люди, людоньки, — плачуть жінки, це ж ми проти наших ..окопуємося (Ів., Таємниця, 1959, 64). Словник української мови в 11 томах
- людоньки — Лю́доньки, -ків мн. ум. отъ люде. Словник української мови Грінченка