1. Словник української мови у 20 томах

лють

ЛЮТЬ, і, ж.

1. Те саме, що лютува́ння¹.

Четверо запінених і охриплих від люті цепних псів вовчими стрибками наближалися до парубка (О. Донченко).

2. Почуття роздратування, злості, гніву.

Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки; .. Та – нінащо вся їх лють, Хоч кров людську ллють і п'ють! (І. Франко);

А кинеться ворог в люті, На мене піде війною – Я танки, із криці куті, Поставлю в полях стіною (Я. Шпорта);

* Образно. Люто ґвалтують собаки .. Рветься і не може вискочить зовсім зубата лють з глибокої пащі (М. Коцюбинський);

// на кого – що, до кого, проти кого. Таке почуття, спрямоване на кого-небудь.

У такі хвилини занепаду й розгубленості в душі його ще з більшою силою бушувала лють на Шумейка (А. Шиян);

Данько почував, як прокидається в ньому лють до пришельців (О. Гончар);

І розбирає його лють на вітер, немов на живу, зловорожу істоту! Він лає його шалено, лає останніми словами (І. Багряний).

3. чого, яка. Надзвичайної сили вияв (про мороз, негоду і т. ін.).

Пішов [Іван] вздовж річки, повний пекучого гніву і злоби до її вічного шуму, до киплячої люті (М. Коцюбинський);

Зелена рунь, як гай, Здолавши лють зими, важкі морозу пута, .. В блакитнім поливі текла за небокрай (А. Малишко);

Ми не скорилися люті морозу, хоч він і пронизував до кісток (М. Упеник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лють — лють іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. лють — Гнів, злість, лютість, лютощі, розлюченість, г. іритація; (дія) лютування. Словник синонімів Караванського
  3. лють — I гарячка, гнів, каз, лютість, лютощі, несамовитість, нестям, нестяма, нестямка, нестямність, нестямок, оскаженіння, палкість, скаженина, скажениця, скаженівка, скаженість, сказ, шал, шаленість, шаленство II див. сказ; холод Словник синонімів Вусика
  4. лють — [л'ут'] -т'і, ор. -т':у Орфоепічний словник української мови
  5. лють — -і, ж. 1》 Те саме, що лютування I. 2》 Почуття роздратування, злості, гніву. || на кого, до кого, проти кого. Таке почуття, спрямоване на кого-небудь. 3》 чого, яка. Надзвичайної сили вияв (про мороз, негоду тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лють — ГНІВ (почуття сильного обурення; стан нервового збудження), ЗЛІСТЬ, СЕ́РЦЕ, ПЕРЕСЕ́РДЯ діал., ІРИТА́ЦІЯ зах., ПА́СІЯ діал. — Нехай священний помсти гнів Веде нас в боротьбі! (Т. Масенко); Вона замітала горниці і кидала стільцями од злості (І. Словник синонімів української мови
  7. лють — Лють, лю́ті, лю́ті, лю́ттю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лють — ЛЮТЬ, і, ж. 1. Те саме, що лютува́ння¹. Четверо запінених і охриплих від люті цепних псів вовчими стрибками наближалися до парубка (Донч., III, 1956, 51). 2. Почуття роздратування, злості, гніву. Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки; .. Словник української мови в 11 томах
  9. лють — Лють, -ті ж. Сильный холодъ. Ном. № 3737. Теперки ще нічого, а як сама лють була, то хочень і три в'язки соломи спали, то холодно. Камен. у. Словник української мови Грінченка