ляльчин

ЛЯ́ЛЬЧИН, а, е.

Прикм. до ля́лька; належний ляльці (у 1 знач.).

Помiтила [Дарочка] бiля дитячого майданчика одiрвану пластмасову руку ляльки. Іде, пiднiмає її, витирає об ватянку, тодi – краєчком хустки, але не викида, кладе до кишенi. Хоч i ляльчина, але ж рука (В. Яворівський);

– Сьогодні ляльчин день народження і готується багато чудових подарунків! (О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена).