1. Словник української мови у 20 томах

лямець

ЛЯ́МЕЦЬ, мця, ч., діал.

Повсть.

Поперед усіх, зовсім біля дверей, трусив своїм зім'ятим кожухом, вовна на якому звалялась уже в лямець, розгублений Голова (Ю. Збанацький);

Ми – понад закриті семафори. Здивовані колеса, збиті в лямець, нахарапуджені на вітрі, аж лящать .. Ми їхали (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лямець — ля́мець іменник чоловічого роду, істота повсть діал. Орфографічний словник української мови
  2. лямець — -мця, ч., діал. Повсть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лямець — ПОВСТЬ (цупкий матеріал, виготовлений з вовни способом валяння), ПОВСТИ́НА, ПО́ВСТКА розм., ЛЯ́МЕЦЬ діал.; ФЕТР (тонкий, найвищого сорту). Батько з сином в обшитих старою повстю чоботах топталися серед широкого двору (К. Словник синонімів української мови
  4. лямець — ЛЯ́МЕЦЬ, мця, ч., діал. Повсть. Поперед усіх, зовсім біля дверей, трусив своїм зім’ятим кожухом, вовна на якому звалялась уже в лямець, розгублений Голова (Збан., Єдина, 1959, 186). Словник української мови в 11 томах
  5. лямець — Лямець, -мцю м. Войлокъ. Вас. 156. 159. Лямці, мн. Валенки. КС. 1893. XII. 448. Словник української мови Грінченка