лямка

ЛЯ́МКА, и, ж.

Широкий ремінь із шкіри або міцної тканини, який пристосовують для тягнення вантажів або полегшення їх перенесення.

Діти весело поганяли матір, а вона тягнула мовчки, налігши грудьми на лямку [санчат], припасовану з солдатської обмотки (О. Гончар);

Мідас з усієї сили потяг до себе торбину, і її лямки зашморгнулися у Мечислава на шиї так, що йому стало важко дихати (М. Білкун);

Сашко приніс ліру з куточка біля печі, начепив дідові лямку через плече (І. Кирій);

До роботи в хомуті молодняк привчають заздалегідь, замінюючи в біговій упряжі лямку-шорку на хомут (з наук. літ.);

* Образно. Кидай, рикша [рикшо], лямку свою рабську Та гвинтівку бойову бери! (А. Малишко);

* У порівн. Підтяжки, мов бурлацькі лямки, оперізували йому плечі (О. Гончар);

// перев. мн. Пристосування, признач. для кріплення, тримання, відкривання і т. ін. чого-небудь.

За плечима вже розкрився парашут, міцно стиснув усе тіло, аж лямки врізалися під пахви (В. Собко);

Вона .. вхопилася обіруч за брезентові лямки, відчинила вікно (Ю. Мушкетик);

// перен. Про довгу, одноманітну або важку службу.

Миколаївська казарма не злякала, солдатська лямка не зламала його (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me