лігамент

ЛІГАМЕ́НТ, а, ч.

1. Еластичний тяж, що з'єднує черепашки двостулкових молюсків.

Для великих прісноводних молюсків характерні більш-менш добре виражений перламутровий шар черепашки, наявність розвиненої сокироподібної ноги та зовнішнього лігамента черепашки (з наук.-попул. літ.);

З боків тіло черепашки прикривається двома стулками, які на спинному боці з'єднані між собою лігаментом і замком (з навч. літ.).

2. Орган статевої системи деяких безхребетних тварин.

Скреблянки – роздільностатеві тварини, їх статева система тісно пов'язана з так званим лігаментом – тонкостінним мішком, що тягнеться від піхви хоботка до заднього кінця тіла (з наук. літ.).

3. рідко. Зв'язки, що укріплюють суглоби або утримують внутрішні органи людини.

На другому місяці життя плоду локально натягнена у формі зв'язки тканина (лігамент), як і всі лігаменти тіла, постачається кров'ю гірше, ніж навколишні тканини (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лігамент — лігаме́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лігамент — -у, ч. 1》 Еластичний тяж з рогоподібної речовини, який з'єднує черепашки двостулкових молюсків. 2》 Зв'язки, що укріплюють суглоби або утримують внутрішні органи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лігамент — лігаме́нт (від лат. ligamentum – зав’язка, перев’язь) 1. Еластичний тяж з рогоподібної речовини – конхіоліну, який з’єднує черепашки двостулкових молюсків. 2. Зв’язки, що укріплюють суглоби або утримують внутрішні органи. Словник іншомовних слів Мельничука