лігатура
ЛІГАТУ́РА, и, ж.
1. Зображення одним письмовим знаком двох або декількох літер.
У текстах “Вісників законів державних” відзначаємо системне вживання лігатур (з наук. літ.);
Надрядкова лігатура, що нагадує “малу сигму”, вводиться в рядок і набирається курсивом (з наук. літ.);
Разом із реконструкцією графем і лігатур рукопису “Слова о полку Ігоревім” одностайності в описах утраченого списку не було, але були згадки, що, мовляв, цей текст скидався на скоропис сімнадцятого століття (з наук.-попул. літ.).
2. мет. Домішка міді або олова до золота, срібла, платини для надання сплаву більшої твердості.
Проблему рівномірності розповсюдження легувальних компонентів і унеможливлення появи в готових сплавах частинок нерозплавленої лігатури розв'язують багаторазовим переплавом (з наук. літ.).
3. мед. Високоміцна стерильна нитка, яку використовують для зшивання тканин, перев 'язування кровоносних і лімфатичних судин, закріплення брекетів і. т. ін.
Експеримент базується на перев'язуванні передньої міжшлуночкової артерії в собак у двох місцях з подальшим зніманням лігатур на фоні тромболітичної терапії (з наук. літ.);
Живлення гніздових пташенят вивчали за методикою накладення лігатур (з наук.-попул. літ.);
Еластична лігатура має особливу форму поперечного перерізу – плоску (із журн.).
Значення в інших словниках
- лігатура — лігату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- лігатура — -и, ж. 1》 Зображення одним письмовим знаком двох або декількох літер. 2》 мет. Домішка міді або олова до золота, срібла, платини для надання сплаву більшої твердості. 3》 мед. Перев'язка кровоносної судини з метою зупинки кровотечі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лігатура — (лат. ligatura — зв’язок) — 1. Знак нотопису, що з’єднує дві однакові за висотою ноти — ліга. 2. Зв’язана група нот в мензуральній нотації, де ритмічне значення кожної ноти залежить від її положення в групі. Словник-довідник музичних термінів
- лігатура — лігату́ра (лат. ligatura, від ligo – зв’язую) 1. Допоміжний сплав (напр., феросплав), який додають до розплавлених металів (сплавів), щоб змінити їхній хімічний склад і властивості. Словник іншомовних слів Мельничука
- лігатура — ЛІГАТУ́РА, и, ж. 1. Зображення одним письмовим знаком двох або декількох літер. 2. мет. Домішка міді або олова до золота, срібла, платини для надання сплаву більшої твердості. 3. мед. Нитка і т. ін., якою перев’язують кровоносну судину, щоб спинити кровотечу. Словник української мови в 11 томах
- лігатура — рос. лигатура 1. Метал, який вводять у сплави благородних металів, щоб поліпшити їхні властивості. 2. Дві або три з'єднані між собою літери на одній ніжці 3. З'єднане написання двох чи більше літер одним письмовим знаком (напр., англ. & (and). Eкономічна енциклопедія
- лігатура — (лат. — зв'язувати) Кілька переплетених літер. Часто вживались в санскритському, грецькому і арабському письмі, отримуючи символічне значення. Архітектура і монументальне мистецтво