ліквідатор

ЛІКВІДА́ТОР, а, ч.

1. Той, хто бере участь у ліквідації чого-небудь.

Він [Елланський] ніколи не належав до його [мистецтва] ліквідаторів і катафалка йому не споруджав; на його думку, думку раз у раз зайнятого журналіста і політичного працівника, всі міркування про те, чим має стати мистецтво в безкласовім суспільстві майбутнього, є міркування порожні й зайві (М. Зеров);

Ліквідатор білих плям з рідної історії дивився на мене вже явно з симпатією (В. Чемерис);

// Той, хто бере участь у ліквідації наслідків якої-небудь серйозної аварії (перев. про того, хто брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (див. катастро́фа)).

Ліквідатори йшли у пекло, приходили інші, прожовклий поролон респіраторів звисав їм з обличчя клаптями, а вона ж без респіратора, в легкій сукенці, у босоніжках (Л. Костенко);

Скільки їх – знайомих і незнайомих із Богданом ліквідаторів – по різних цвинтарях великих міст, малих містечок і селищ, степових і лісових сіл знедавна стиха випромінюють пам'ять про себе для нащадків, аби вони їх не забували? (із журн.).

2. фін. Фізична особа, що призначена для припинення діяльності боржника, визнаного банкрутом, та задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому порядку.

Ліквідатор вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває в третіх осіб (з навч. літ.);

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію, комісію щодо припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора) та встановлюють порядок і строки її припинення (з мови документів).

3. іст. Прибічник ліквідаторства.

Більшовики звинувачували ліквідаторів у тому, що вони хотіли купити дозвіл царської поліції на легальне існування (з наук. літ.).

4. Агент спецслужб держави або член терористичної чи партизанської організації, що здійснює замовні вбивства.

Ліквідатор вистрілив у С. Бандеру ампулою з отрутою (із журн.).