ліквідатор

ЛІКВІДА́ТОР, а, ч.

1. Прихильник ліквідаторства.

Ліквідатори, це — ті найбільш безбоязні опортуністи, які стали проповідувати непотрібність нелегальної соціал-демократичної партії в сучасній Росії, непотрібність РСДРП (Ленін, 16, 1949, 1).

2. Той, хто бере участь у ліквідації чого-небудь.

Для ліквідації справ товариства, не визначеного по суду неспроможним, товариші можуть обирати особих ліквідаторів як серед себе, так і з сторонніх осіб (Цив. кодекс УРСР, 1950, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліквідатор — ліквіда́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ліквідатор — [л'ікв'ідатор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  3. ліквідатор — -а, ч. 1》 Прихильник ліквідаторства. 2》 Той, хто бере участь у ліквідації чого-небудь. 3》 У страхуванні – особа, яка займається питаннями встановлення збитків по страховому випадку, оцінювання відшкодування, дослідження причин нещасного випадку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ліквідатор — ЛІКВІДА́ТОР, а, ч. 1. Той, хто бере участь у ліквідації чого-небудь. Він [Елланський] ніколи не належав до його [мистецтва] ліквідаторів і катафалка йому не споруджав; на його думку, думку раз у раз зайнятого журналіста і політичного працівника... Словник української мови у 20 томах
  5. ліквідатор — Ліквіда́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ліквідатор — рос. ликвидатор 1. Особа, на яку покладено здійснення ліквідації товариства, організації. Л. зазначається завчасно в установчому документі або назначається судом. Eкономічна енциклопедія