лілейний
ЛІЛЕ́ЙНИЙ, а, е.
1. Кольору лілеї.
Тадеуш згадував лілейний цвіт руки, Ключа й записочку, не читану ще досі (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
2. перен. Ніжний і білий, як лілея.
Вивела Трістана вона з одчаю тьми лілейними руками та спільними слізьми (Леся Українка);
Навіть жінки, навіть пещені віками представниці ніжного полу, знамениті красуні, геніальні артистки, співачки, володарки сердець мільйонів людей, і ті з'явилися, і ті готові взяти лопати в свої лілейні руки й копати вутіль (В. Винниченко);
Якраз у цей момент лілейні пальчики жриць видобули зі свого ідола сакральну живицю (Ю. Винничук);
* Образно. Леся мовила: – Не сердься, Лілеє моя Лілейная, не хмур своїх брівок, – в її голосі раптом одгукнулося щось далеке, давнє – дитяче (М. Олійник).
3. поет. Прикм. до ліле́я.
Двадцять чотири діди йшли ступою З лілейними вінками на чолі (Є. Дроб'язко, пер. з тв. Данте).
Значення в інших словниках
- лілейний — ліле́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- лілейний — -а, -е, заст., поет. 1》 Прикм. до лілея. 2》 Кольору лілеї; такий, як у лілеї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лілейний — БІ́ЛИЙ (який має колір молока, снігу, крейди і под.), БІЛОСНІ́ЖНИЙ підсил., СНІ́ЖНО-БІ́ЛИЙ підсил., СНІ́ЖНИЙ (СНІЖНИ́Й рідше) підсил. поет., ЛЕБЕДИ́НИЙ поет. Словник синонімів української мови
- лілейний — ЛІЛЕ́ЙНИЙ, а, е, заст., поет. 1. Прикм. до ліле́я. 2. Кольору лілеї; такий, як у лілеї. Вивела Трістана вона з одчаю тьми лілейними руками та спільними слізьми (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах