лілія

ЛІ́ЛІЯ, ї, ж.

Цибулинна рослина родини лілійних з прямим стеблом і великими, у формі дзвона, білими або яскраво забарвленими квітками.

За якусь хвилину човен вільно загойдався серед білих водяних лілій (П. Загребельний);

Гуляю я зеленими лугами, Де квітнуть білі лілії і рожі (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

Конвалії, лілії у квітниках біля хати є в Україні загальноприйнятим явищем (із журн.);

* У порівн. В садах кохалися, цвіли, Неначе лілії, дівчата (Т. Шевченко);

Спереду засвічувались у тумані залізничні огні, ніби розцвітали велетенські золоті лілії... (С. Васильченко);

Річкою до берегів навських, вістуючи світлу радість про воскресіння Христа, пливли шкорупайки [шкаралупи] крашанок, пливли, мов лілії, пливли в блаженну долину повз міст (Є. Пашковський);

// перен. Про кого-небудь чи щось, що кольором або ніжністю подібне до квітки цієї рослини.

– Марія, Марія, дівчина чиста, лілія біла.., зламана, сплямлена, ваша лілія (Леся Українка);

О люба, лебедій хвилястим плином ліній – випалюється лій з долоней [долонь] – білих лілій (П. Мовчан).

△ (1) Водяна́ лі́лія – рослина з великим блискучим листям та білими або жовтими квітками, поширена у водоймах; різновид латаття.

Далекі озера манили до себе .. блакиттю своїх плес і ніжністю білосніжних водяних лілій (Ю. Збанацький);

Невелике плесо частково поросло лататтям, даючи притулок своїм мешканцям – якщо такі були, звісно. Я нарахував сім розквітлих водяних лілій (Любко Дереш).