ліниво
ЛІНИ́ВО.
Присл. до ліни́вий 2.
Там ся ліниво працює, де пожитку не чує (Номис);
Улітку наша річка обміліла Пливе собі ліниво (М. Рильський);
Коло буди лежав Вовчик, висолопивши язик. Він ліниво гавкнув, не підіймаючись (Б. Харчук);
Чорний ворон, який сидів на суку старезного дуба і майже зливався з його обвугленим стовбуром, ліниво, але й трохи здивовано назирав за людьми (В. Шкляр);
Всі ліниво лежать довкола вогню (Любко Дереш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ліниво — ліни́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- ліниво — див. поволі Словник синонімів Вусика
- ліниво — Присл. до лінивий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ліниво — ПОВІ́ЛЬНО, ПОВО́ЛІ, ЗВІ́ЛЬНА, НЕШВИ́ДКО, НЕСКО́РО, НЕСПІ́ШНО, НЕПОСПІ́ШЛИВО, НЕПОСПІ́ШНО, НЕКВАПЛИ́ВО, НЕКВА́ПНО, СПОКІ́ЙНО, ТИ́ХО, СТИ́ХА, РОЗТЯ́ГНУТО, МЛЯ́ВО, ПОМА́ЛУ, СПРОКВОЛА (СПРОКВО́ЛУ), ПОКВО́ЛОМ, ПО́ВА́ГОМ, З ПРОВОЛО́КОМ, ЗЛЕ́ГКА, ЗАГА́ЙНО... Словник синонімів української мови
- ліниво — ЛІНИ́ВО. Присл. до ліни́вий 2. Чарівник сидить у березняку на траві сумний і скучний, ліниво копирсає паличкою землю (Вас., II, 1959, 55); Чорні важкі буйволи, ліниво ремигаючи, лежали в загородах у теплій багнюці (Гончар, III, 1959, 91)... Словник української мови в 11 томах