лінюх
ЛІНЮ́Х, а́, ч., розм.
Те саме, що ліни́вець 1.
Збіговище людей різної масті, лінюхів, неробів, ласих на чуже добро, здібне до руйнування, ніколи нічого не збудує (А. Чайковський);
Не знаю, але у мене самі лотри, лайдаки, лінюхи і злодії (Г. Хоткевич);
Сава ж лінюх, пустий з дівчатами, але він не лихий хлопець (О. Кобилянська);
Кажуть, бідний, бо дурний. Може, воно і так, але я собі інакше міркую: бідний, бо лінюх (І. Нижник);
* Образно. Ніяк не хоче лінюх [лин] зеленавий Виходити на поверхню зо дна (М. Рильський);
– Треба виганяти з себе лінюха замолоду (П. Колесник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лінюх — ліню́х іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лінюх — див. ледачий Словник синонімів Вусика
- лінюх — -а, ч., діал. Ледар, ледацюга. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лінюх — див. лінивець Словник чужослів Павло Штепа
- лінюх — ЛЕ́ДАР (людина, яка не любить працювати), ЛЕДА́ЧИЙ, ЛІНИ́ВИЙ, ЛІНИ́ВЕЦЬ розм., ЛІНЮ́Х розм., ЛЕДА́ЩО зневажл., ЛЕДАРЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЦЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЩИ́ЦЯ зневажл. рідше; ГАВОЛО́В зневажл. (той, хто байдикує); ЛЕ́ЖЕНЬ розм. Словник синонімів української мови
- лінюх — ЛІНЮ́Х, а́, ч., розм. Те саме, що ліни́вець 1. Тут [на Мазурах] пани величають мужика лінюхом, як у нас, хоть пани за нього не орють землі та не платять податків (Стеф., II, 1953, 57); *Образно. Словник української мови в 11 томах