ліричний
ЛІРИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до лірики (у 1 знач.).
Ліричний поет з нього був би добрий, а до політика не та голова (Леся Українка);
У спогадах про Лесю Українку К. В. Квітка писав, що М. П. Старицького як ліричного поета вона вважала своїм учителем (з наук. літ.);
// Який є об'єктом опису в ліриці.
Ліричний герой не ототожнюється з поетом. Він є формою втілення певного естетичного ідеалу автора (з навч. літ.);
Ліричне я автора, вживане неодноразово в тексті, розгортає процес нагромадження поетичних вражень (із журн.);
// Який є лірикою.
Я так люблю наші ліричні пісні (Леся Українка);
– Ти маєш рацію, поети нашого покоління не пишуть ліричних віршів (В. Домонтович);
У ліричних творах відтворюються почуття, настрої, думки людини в певних життєвих обставинах (з навч. літ.);
Однаково майстерно відшліфовані в творчості П. Тичини і лірична мініатюра, і філософська поема, і сюжетний вірш (із журн.).
2. Емоційно-забарвлений, зворушливий.
Війна дужче підкреслила в ній [Надійці] .. риси: силу волі, скромну мужність і ліричну задушевність (С. Журахович).
3. Такий, при якому почуття, душевні переживання керують вчинками людини, визначають особливості її світосприйняття.
Може, у мене справді занадто лірична натура (Леся Українка);
Б. Лепкий, натура лірична й чутлива, тужив за Поділлям, загалом за Україною, боляче зносив сорокарічну розлуку з батьківщиною (з наук. літ.);
Українці – чутливі, ліричні, побожні, миролюбні, гостинні, не здатні на насильство над іншими народами (з газ.).
4. М'яко-співучий, ніжного тембру (про голос співака).
Гучномовець жіночим ліричним голосом виспівував: “Червону руту Не шукай вечорами...” (М. Циба);
Цілу низку пісень (українських, російських, мексиканських, неаполітанських та інших) подарували слухачам народні артисти Сергій Козак і Микола Фокін. Соковитий баритон і ліричний тенор (О. Шугай);
// Повільний, плавний (про танець і т. ін.).
Зачаровували й танці – ліричні, запальні й веселі: український гопак, латино-американська самба, вокально-хореографічні композиції (із журн.).
Значення в інших словниках
- ліричний — ліри́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- ліричний — Поетичний, елегійний, пісенний; (стиль) емоційний, хвилюючий; (голос) співучий, задушевний, п. срібний; (танець) елегантний, граціозний. Словник синонімів Караванського
- ліричний — [л'іричнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- ліричний — -а, -е. 1》 Стос. до лірики (у 1 знач.). || Який є об'єктом опису в ліриці. || Який є лірикою. 2》 Емоційно забарвлений, хвилюючий. Ліричний відступ — а) пройнята ліризмом частина художнього твору... Великий тлумачний словник сучасної мови
- ліричний — ліри́чний (грец. λυρικός) 1. Властивий ліриці, належний до неї. 2. Переносно – чутливий, схильний до вираження роздумів, почуттів, переживань. Словник іншомовних слів Мельничука
- ліричний — ЛІРИ́ЧНИЙ (у якому почуття, душевні переживання панують над розумом), ПОЕТИ́ЧНИЙ. Відкрита посмішка не говорила про войовничий настрій, а скоріше нагадувала парубка ліричної натури, що поспішав до своєї дівчини (І. Словник синонімів української мови
- ліричний — Ліри́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ліричний — ЛІРИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до лірики (у 1 знач.). Ліричний поет з нього був би добрий, а до політика не та голова (Л. Укр., V, 1956, 143); До війни капітан був ліричним поетом, майор — драматургом (Ю. Янов., І, 1954, 94); // Який є об’єктом опису в ліриці. Словник української мови в 11 томах
- ліричний — Ліричний, -а, -е Лирическій. Не треба ліричному поетові великої словесної науки, щоб явити мирові всю красоту душі своєї. К. Гр. Кв. 17. Словник української мови Грінченка