1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ліричний

ліри́чний

-а, -е.

1》 Стос. до лірики (у 1 знач.).

|| Який є об'єктом опису в ліриці.

|| Який є лірикою.

2》 Емоційно забарвлений, хвилюючий.

Ліричний відступ — а) пройнята ліризмом частина художнього твору, яка не має безпосереднього зв'язку з послідовним розвитком сюжету; б) (перен., жарт.) відхилення від теми розмови під впливом якого-небудь почуття.

3》 Такий, у якому почуття, душевні переживання панують над розумом.

4》 М'яко-співучий, ніжного тембру (про голос співака).

|| Повільний, плавний (про танець і т. ін.).

Ліричне сопрано — високий легкий жіночий співацький голос; має більш м'який тембр, ніж колоратурне сопрано.

Ліричний баритон — середній чоловічий співацький голос м'якого тембру, досить рухливий.

Ліричний тенор — високий чоловічий співацький голос, легкий за характером звука, рухливий і ніжний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліричний — ліри́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ліричний — Поетичний, елегійний, пісенний; (стиль) емоційний, хвилюючий; (голос) співучий, задушевний, п. срібний; (танець) елегантний, граціозний. Словник синонімів Караванського
  3. ліричний — [л'іричнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. ліричний — ЛІРИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до лірики (у 1 знач.). Ліричний поет з нього був би добрий, а до політика не та голова (Леся Українка); У спогадах про Лесю Українку К. В. Квітка писав, що М. П. Старицького як ліричного поета вона вважала своїм учителем (з наук. Словник української мови у 20 томах
  5. ліричний — ліри́чний (грец. λυρικός) 1. Властивий ліриці, належний до неї. 2. Переносно – чутливий, схильний до вираження роздумів, почуттів, переживань. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. ліричний — ЛІРИ́ЧНИЙ (у якому почуття, душевні переживання панують над розумом), ПОЕТИ́ЧНИЙ. Відкрита посмішка не говорила про войовничий настрій, а скоріше нагадувала парубка ліричної натури, що поспішав до своєї дівчини (І. Словник синонімів української мови
  7. ліричний — Ліри́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ліричний — ЛІРИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до лірики (у 1 знач.). Ліричний поет з нього був би добрий, а до політика не та голова (Л. Укр., V, 1956, 143); До війни капітан був ліричним поетом, майор — драматургом (Ю. Янов., І, 1954, 94); // Який є об’єктом опису в ліриці. Словник української мови в 11 томах
  9. ліричний — Ліричний, -а, -е Лирическій. Не треба ліричному поетові великої словесної науки, щоб явити мирові всю красоту душі своєї. К. Гр. Кв. 17. Словник української мови Грінченка