1. Словник української мови у 20 томах

лірницький

ЛІ́РНИЦЬКИЙ, а, е.

Прикм. до лі́рник.

– Ото б варто було послухать, як київські та черкаські філософи заспівають лірницьких пісень! (І. Нечуй-Левицький);

Кружляють поставці по кругу, шинкарі черпають коряками брагу й не встигають, скиглить лірницька жебранка під ворітьми крамного базару (Р. Іваничук);

Семен Ботало годинами лірницькі псалми слухав та все сльози витирав (Ю. Логвин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лірницький — лі́рницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лірницький — -а, -е. Прикм. до лірник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лірницький — Лі́рницький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. лірницький — ЛІ́РНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до лі́рник. — Ото б варто було послухать, як київські та черкаські філософи заспівають лірницьких пісень! (Н.-Лев., І, 1956, 420); Перша частина [симфонії] після прологу побудована на темах, близьких до лірницьких наспівів і заплачок (Мист., 1, 1961, 23). Словник української мови в 11 томах
  5. лірницький — Лірницький, -а, -е Относящійся, свойственный лірник'у. Левиц. Пов. 115. Словник української мови Грінченка