літавиця
ЛІТА́ВИЦЯ, і, ж.
Міфологічна істота жіночого роду, яка зваблювала чоловіків.
Враз на низьке чорне небо з-поміж двох блискавок вихопилася на гнідому коні зеленокоса літавиця, а чи віла наддунайська, пітьму на мить дивною вродою осяявши (Р. Іваничук);
– При повному місяці літавиці приходять до людей, русалки й віли, мавки і планетники, стрижні й вовкулаки! Стережися, дитинко, таких ночей, стережися! (Ю. Покальчук);
Літавицю, на яку начебто можна було натрапити в лісових хащах або в полі, уважали нешкідливою (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- літавиця — літа́виця іменник жіночого роду, істота міфічна істота Орфографічний словник української мови
- літавиця — див. вихор Словник синонімів Вусика
- літавиця — -і, ж., міф. Казкова жіноча істота, яка начебто зваблювала молодих чоловіків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- літавиця — Літа́виця, -ці ж. Сказочное женское существо, соблазняющее молодыхъ мужей. Желех. Мов літавиця пиналась. Млак. 105. Словник української мови Грінченка