літа

ЛІТА́, літ, мн.

1. Період часу в кілька років; роки.

Минули літа, а село Не перемінилось (Т. Шевченко);

І минули літа – В серці пустка німа, я тепер вже не та! (Б. Грінченко);

Як скоро минули літа, не лишаючи по собі ніякого сліду! (О. Кобилянська);

* Образно. Мов лату на латі, На серце печалі нашили літа (Т. Шевченко).

2. тільки род. в. У сполученні з числівниками вживається на позначення років.

Чи помолодшав я через 10 літ в неволі, чи постарішав серцем, скажи мені, мій брате рідний (Т. Шевченко);

Через другі три тисячі літ сучасні злочини вважатимуть за дитячі забобони (В. Винниченко);

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (В. Сосюра);

Я раптом побачила себе збоку... побачила себе через десять, двадцять, тридцять літ (О. Бердник).

3. Період часу від народження; вік (у 1 знач.).

– Певно, він хлопчик добрий і любий – еге? .. Які його літа? (Марко Вовчок);

– А скільки тобі літ? Літ десять або одинадцять буде? (Д. Мордовець);

Він [Ярослав] майже одних із Світозаром літ (Д. Міщенко);

Троє хлопчаків одних із Катериною літ (Люко Дашвар);

// Певний період у житті людини.

[Савка:] Ой ви, слуги молодії, Беріть коні воронії, Доганяйте, повертайте літа молодії... (С. Васильченко);

Невинність дитинства не в силі змити погань зрілих літ (М. Стельмах);

– Ти вже ввійшов у зрілі літа, я бачу. Можеш дати лад нашій землі (І. Білик);

– Що я собі думаю? Нащо я трачу літа молодії? (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

// Велика кількість прожитих людиною років; старість.

Хоч літа його гнуть у каблук Із турботами в парі, То в очах його все щось горить, Мов дві блискавки в хмарі (І. Франко);

Він .. полишає службу через те, що літа й здоров'я не дозволяють йому клопотатись такими трудними справами (Леся Українка).

4. розм. Період у житті суспільства; часи.

І згадував літа лихії, Погані, давнії літа (Т. Шевченко);

– Ну, та й літа ж тепер настали! – балакають старі люди (Панас Мирний);

Було колись! Було... Зітхаю... Аж тут наче Перед собою я давні літа побачив (Б. Лепкий);

В давні літа Чорний яр, звісно, був населений відьмами та відьмаками, всякими щезниками, загадковими красунями (О. Гончар).

За да́вністю [ро́кі́в (літ, ча́су і т. ін.)] див. да́вність;

(1) З мали́х літ – з дитинства.

Ми Харитона знаємо з малих літ; він зріс на наших очах (І. Нечуй-Левицький);

З малих літ мені пекло, що один у молоці купається, а інший лікті кусає (Валерій Шевчук);

З мо́лодості див. мо́лодість;

(2) Предкові́чні літа́ (часи́) – стародавні часи.

Речі величні тривали від літ предковічних (Леся Українка);

У предковічні часи через зсуви земної кори утворилося посередині острова, серед нагромаджень лави, величезне провалля (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);

У похи́лім (похи́лому) ві́ці <�Похи́лого ві́ку> <�Похи́лий ві́ком (літа́ми)> див. вік;

У ро́зквіті (рідше у ро́зцвіті) ро́кі́в (літ, сил і т. ін.) див. ро́зквіт.○ З літ іти́ див. іти́.

◇ Вби́тися в літа́ див. вбива́тися¹;

Вихо́дити (іти́) / ви́йти з літ (з ро́кі́в, з ві́ку) див. вихо́дити;

Вхо́дити / ввійти́ в літа́ див. вхо́дити;

Дійти́ [до] літ [свої́х] див. дохо́дити;

Дово́дити / довести́ до літ див. дово́дити;

Загна́тися в літа́ див. заганя́тися;

Корота́ти вік (літа́) див. корота́ти;

(3) Літа́ обсі́ли кого – хто-небудь має багато років.

– Життя, мамо, не стоїть на місці, – тече. – Ой лишенько ж тяжке: літа, літа обсіли чоловіка! – усміхнулась мати (А. Головко);

– Самі, жони ваші, дітки живі-здорові? – Ано, що нам станеться? Літа не обсіли ще. А коли так, звідки взятися немочі? (Д. Міщенко);

(4) Літа́ (ро́ки́) вихо́дять / ви́йшли кому і без дод. – хто-небудь досягає певного віку (про повноліття, зрілість і т. ін.).

А літа, хто ж їх відає, чи вони вийшли, чи вони не вийшли? Про те піп знає (Леся Українка);

– Їй, певно, й роки не вийшли? – Почекаю. І чекав її .. восени збирались побратися (М. Стельмах);

– Той, що попереду їде, то наш молодий родич, його оце допіру обрано на велике абатство; а що йому літа ще не вийшли по закону на таку високу посаду, то ідемо ми з ним до Рима прохати святого отця, щоб він увільнив його від того закону і затвердив вибір (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

(5) На літа́ – за кількістю прожитих років; віком.

В старости беруть двох родичів молодого, на літа не молодих (Сл. Б. Грінченка);

– Я на літа старший, але князь Єремія старший став за мене на полі битв, бо вже гаразд вславився в битвах, чого я ще не сподобився на своє нещастя (І. Нечуй-Левицький);

(6) [На] мно́гії (мно́гая) лі́та, уроч.:

а) (перев. кому, рідше чому і без дод.) уживається для вираження побажання довгого віку, довголіття.

Гості виголошували тости за іменинника, бажали йому “многая літа”, щастя, здоров'я й нових успіхів на естраді (В. Чемерис);

б) (перев. зі сл. жити, трудитися і т. ін.) протягом тривалого часу; довго.

– Будь здоров на многії літа! (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Тепер треба людей грамотних.. Так що приймай діла і головуй на многая літа. Отак і став головою троянівської артілі Оксен Гамалія (Григорій Тютюнник);

На ста́рості літ (старі́ літа́) див. ста́рість;

На схи́лі (на схи́лку, на поко́ті) ві́ку (літ, життя́ і т. ін.) див. схил;

(7) Не по літа́х перев. чиїх, кому:

а) не відповідно до чийого-небудь віку.

Олег жив у тривозі, в шуканні, в тяжких, не по літах йому думах (Д. Бедзик);

б) (без дод.) уживається для підсилення характеристики кого-небудь; надто, дуже.

– Головної проблеми передо мною вже нема. Я її не розв'язав. Не вистачило життя. Я розмахнувся не по літах. Але залишилась мрія... (О. Довженко);

Витяглась [Фія], як лозина, гнучка, в'юнка, личком гарненька, одні очі – великі, чорні, не по літах серйозні та розумні – чого варті (В. Чемерис);

Одного дня влетіла до них у хату не по літах метка Танасиха, заломила на грудях руки й .. ще з порога залементувала: – Привезли! Веремія привезли в село! (В. Шкляр);

Прихо́дити / прийти́ в літа́ див. прихо́дити;

(8) У літа́х <�Під літа́ми> – немолодий, похилого віку.

[Андрій:] Знаєте ви його усі: він чоловік і під літами, і розумний, і хоробрий (М. Костомаров);

Баба Оксана була під літами, та ще кріпка собі жінка (Б. Грінченко);

Наш бригадир, хоч і справний, сказати, чоловік та й у літах уже, а все ще парубкує чомусь (Б. Антоненко-Давидович);

– Знайди Богданка, – не стала слухати Малка. – Дівчаток не треба, Богданка знайди і приведи. Він у літах уже, маю проститися й сказати останнє напуття (Д. Міщенко);

– Е-е, Хомо, хоч і в літах з тобою, та такі слабкі, як мотуз учетверо (Є. Гуцало);

У цві́ті [літ] див. цвіт¹.