літа

літа́

літ, мн.

1》 Період часу в кілька років; роки.

Многії літа — побажання кому-небудь довгих років життя.

2》 тільки род. в. У сполученні з числівниками вживається на позначення років.

3》 Період часу від народження: вік (у 1 знач.).

|| Певний період у житті людини.

|| Велика кількість прожитих людиною років; старість.

В літах — те саме, що літній2.

4》 розм. Період у житті суспільства; часи.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

літа — літа́ множинний іменник Орфографічний словник української мови
літа — мн., роки; (людини) вік; ФР. старість <н. літа обсіли>; (лихі) часи. Словник синонімів Караванського
літа — ЛІТА́, літ, мн. 1. Період часу в кілька років; роки. Минули літа, а село Не перемінилось (Т. Шевченко); І минули літа – В серці пустка німа, я тепер вже не та! (Б. Грінченко); Як скоро минули літа, не лишаючи по собі ніякого сліду! (О. Словник української мови у 20 томах
літа — літа́: ◊ копа літ → копа Лексикон львівський: поважно і на жарт
літа — В менших літах, в менших гріхах. Молодий іще і не мав часу придбати гріхів. Дав Бог літа, та розуму забув. Іронічно, коли хто не говорить до речі. Постарівся, а не помудрійшав. З літами все перестане. З часом і лихий поправиться. З літами чоловік гіркне. Приповідки або українсько-народня філософія
літа — ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Словник синонімів української мови
літа — Лі́та́, літ, лі́та́м (від лі́то) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
літа — ЛІТА́, літ, мн. 1. Період часу в кілька років; роки. Минули літа, а село Не перемінилось (Шевч., І, 1951, 391); Літа пригасили горе, та не могли викорчувати думок, згадок (Стельмах, II, 1962, 407); *Образно. Словник української мови в 11 томах