1. Приповідки або українсько-народня філософія

літа

В менших літах, в менших гріхах.

Молодий іще і не мав часу придбати гріхів.

Дав Бог літа, та розуму забув.

Іронічно, коли хто не говорить до речі. Постарівся, а не помудрійшав.

З літами все перестане.

З часом і лихий поправиться.

З літами чоловік гіркне.

Стає песимістом, та прикрим. Старість умучує так тіло як і душу.

їхав саньми, їхав возом, які літа, такий розум.

Глумливо, коли хто говорить не до речі.

Коби літа вернулися, то б і хлопці горнулися.

Коби стала молодшою, то знова хлопці любили б.

Тисяча літ, як дня довгота, супроти вічного живота.

Тисяча літ це коротенька хвилина супроти вічности.

Який вік — такий чоловік.

Молодий—сильний, а старий—практичний, тим і розумнійший.

Які літа, такий розум.

Значіння, що й попереднє.

Запізнайте світа поки служать літа.

Побачте побільше поки молоді.

Літа пливуть, як вода.

Про швидкоплинність життя.

Пішли мої літа, як вітер круг світа.

Швидко проминуло життя.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. літа — літа́ множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. літа — мн., роки; (людини) вік; ФР. старість <н. літа обсіли>; (лихі) часи. Словник синонімів Караванського
  3. літа — літ, мн. 1》 Період часу в кілька років; роки. Многії літа — побажання кому-небудь довгих років життя. 2》 тільки род. в. У сполученні з числівниками вживається на позначення років. 3》 Період часу від народження: вік (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. літа — ЛІТА́, літ, мн. 1. Період часу в кілька років; роки. Минули літа, а село Не перемінилось (Т. Шевченко); І минули літа – В серці пустка німа, я тепер вже не та! (Б. Грінченко); Як скоро минули літа, не лишаючи по собі ніякого сліду! (О. Словник української мови у 20 томах
  5. літа — літа́: ◊ копа літ → копа Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. літа — ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Словник синонімів української мови
  7. літа — Лі́та́, літ, лі́та́м (від лі́то) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. літа — ЛІТА́, літ, мн. 1. Період часу в кілька років; роки. Минули літа, а село Не перемінилось (Шевч., І, 1951, 391); Літа пригасили горе, та не могли викорчувати думок, згадок (Стельмах, II, 1962, 407); *Образно. Словник української мови в 11 томах