1. Словник української мови у 20 томах

ліхтарник

ЛІХТА́РНИК, а, ч., заст.

Робітник, який обслуговував вуличні ліхтарі.

Непомітно випливали з туману ліхтарники, розносячи світло. Тихими вулицями .. розтеклися з легким гойданням червоні вогні (М. Коцюбинський);

– Я згадав одного ліхтарника Затку: він служив на газовій станції на Летні, засвічував і гасив ліхтарі (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Маленький принц ніяк не міг збагнути, навіщо серед небес, на планетці, де немає ні будинків, ні жителів, потрібні ліхтар та ліхтарник (А. Перепадя, пер. з тв. А. де Сент-Екзюпері).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліхтарник — ліхта́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ліхтарник — -а, ч., заст. 1》 Робітник, який обслуговував вуличні ліхтарі. 2》 Той, хто розносив ліхтарі в шахтах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ліхтарник — ЛІХТА́РНИК, а, ч., заст. 1. Робітник, який обслуговував вуличні ліхтарі. Непомітно випливали з туману ліхтарники, розносячи світло. Тихими вулицями.. розтеклися з легким гойданням червоні вогні (Коцюб., II, 1955, 284); Назустріч сунув.. Словник української мови в 11 томах