ліцензіар
ЛІЦЕНЗІА́Р, а, ч.
Особа, що має виключне право дозволяти використання об'єкта права.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (з мови документів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ліцензіар — ліцензіа́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ліцензіар — -а, ч. Юридична особа, яка видає ліцензію на використання своїх запатентованих винаходів, технічної документації, торгових марок тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ліцензіар — рос. лицензиар особа, що дає право на проведення певних видів діяльності, які обмежуються чи контролюються державою на певних умовах, зазначених у ліцензійній угоді. Eкономічна енциклопедія