1. Словник української мови у 20 томах

мавка

МА́ВКА, и, ж.

1. Персонаж української міфології – лісова істота в образі гарної голої дівчини з довгим розпущеним волоссям.

[Мавка:] Я – Мавка лісова. [Лукаш:] А, от ти хто! Я від старих людей про мавок чув не раз (Леся Українка);

Лісовик свистав у лісі, І сміялися мавки (О. Олесь);

На деревах мавки в русальну ніч позбиралися та й спробували були зачепити Михайлика, але хлопець того й не відчув, бо ж над закоханими навіть нечиста сила не владна (О. Ільченко);

Як мені забути чаклунську ніч, місячне марево, мавок серед галявини? А може, нічого й не було? (О. Бердник);

* Образно. Та пісня шелестіла травкою, Торкнулась хвильки озерця, І тихо промайнувши мавкою, У наші увійшла серця (О. Ющенко);

* У порівн. Ти снилась, марилась і мрілась, Як мавка в синьому диму (А. Малишко).

2. рідко. Те саме, що руса́лка.

Ущухнуло море, і хвилі вляглися; Пустують по піні мавки (Є. Гребінка);

У Ювілейному парку Черкас з'явилися справжнісінький Сфінкс, який дбає про чистоту води, мавка з равликом (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мавка — ма́вка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мавка — -и, ж. 1》 Казкова лісова істота в образі гарної голої дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа. 2》 рідко. Те саме, що русалка; водяна німфа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мавка — И, ж. У східнослов'янській міфології злий дух (інакше — русалка). За повір'ям, па мавку перетворюються діти, що померли до хрещення. Мавка спереду мас людське тіло, а спини в них нема, тому видно всі нутрощі. І таємнича мавка білорука ступає — ніби вічністю пливе. (П-1:30). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. мавка — РУСА́ЛКА (казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям), БЕРЕГИ́НЯ, НІ́МФА, НАЯ́ДА, МА́ВКА поет., ЛІСНА, ЛІСНИЦЯ розм., ВІ́ЛА поет., УНДИ́НА іст.; СИРЕ́НА (у грецькій міфології — морська німфа). Словник синонімів української мови
  5. мавка — Ма́вка, -ки, -ці; ма́вки, -вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мавка — МА́ВКА, и, ж. 1. Казкова лісова істота в образі гарної голої дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа. Мавки з зеленими косами гойдаються на березових гілках (Фр., IV, 1950, 473); [Мавка:] Я — Мавка лісова. [Лукаш: ] А, от ти хто!... Словник української мови в 11 томах
  7. мавка — Мавка, -ки ж. Дитя женскаго пола, умершее некрещеннымъ и превратившееся въ русалку. Чуб. III. 186. Мавко, мавко! на тобі полинь та мене покинь. О. 1862. IX. 31. см. навка. Словник української мови Грінченка