мавпочка

МА́ВПОЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до ма́впа 1, 2.

Сунули [шофери] Михайлові свої амулети: цяцькових мавпочок і веселих звіряток, маленькі підківки, дитячі черевички, фотографії наречених (П. Загребельний);

Цікаві мавпочки здирались на крайні дерева й зиркали на метушню в таборі. Але варто було наблизитись, як вони з вереском кидалися врозтіч (І. Білик);

Неповнолітній злочинець у першу чергу – неповнолітній, така собі мавпочка, котра наслідує “старших крутих пацанів” (А. Кокотюха);

* Образно. Однокласники мої – тодi бешкетнi мавпочки мiста, – люди вже многомудрi, переважно поважнi, солiдні (С. Йовенко).