мазниця

МАЗНИ́ЦЯ¹, і, ж.

Посуд для дьогтю.

[Аннушка:] Не одступлюсь! Натiшуся над ворогом! Ей, хлопцi, сюди! Давайте мазницю, – дверi i вiкна дьогтем вимазати! (М. Старицький);

– Людина він сердечна, хоч пика в нього чорна, як дьоготь у мазниці (З. Тулуб);

Ладик тримав за спиною квач, тільки що витягнений з мазниці, й липкий дьоготь крапав на землю (К. Гриб).

◇ (1) Як мазни́ця (мазни́чка):

а) хтось брудний, неохайний; що-небудь брудне.

Спідниця на ній [жінці] як мазниця і дитина коло неї; простягнуті руки тремтять (з газ.);

б) (зі сл. чепурненький, чистий і т. ін., ірон.) уживається для заперечення зазначених слів: зовсім не (чепурненький, чистий і т. ін.).

Чепурненький, як мазничка (прислів'я);

– Чого ж ти такий веселий? Та й чепурненький сьогодні, як мазничка (О. Ільченко).

МАЗНИ́ЦЯ², і, ж.

Велика чорна бараняча шапка із суконним дном.

З шапок, що вживаються і в наш час в Україні, відомі такі форми: стовбуваті, або круглі шапки, “мазниці”, рідше трапляються “кучми” (О. Воропай).