1. Словник української мови в 11 томах

мазниця

МАЗНИ́ЦЯ, і, ж. Посуд для дьогтю.

І туди [до крамниці] чумак заходить з мазницею сміло (Рудан., Тв., 1956, 112);

Грицько нову мазницю почепив (Барв., Опов.., 1902, 137);

— Людина він сердечна, хоч пика в нього чорна, як дьоготь у мазниці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 447).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мазниця — мазни́ця іменник жіночого роду посуд для дьогтю Орфографічний словник української мови
  2. мазниця — див. дурний; неохайний Словник синонімів Вусика
  3. мазниця — -і, ж. Посуд для дьогтю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мазниця — МАЗНИ́ЦЯ¹, і, ж. Посуд для дьогтю. [Аннушка:] Не одступлюсь! Натiшуся над ворогом! Ей, хлопцi, сюди! Давайте мазницю, – дверi i вiкна дьогтем вимазати! (М. Старицький); – Людина він сердечна, хоч пика в нього чорна, як дьоготь у мазниці (З. Словник української мови у 20 томах
  5. мазниця — як мазни́ця (мазни́чка). 1. несхв. Хтось брудний, неохайний; що-небудь брудне. Спідниця на ній (жінці) як мазниця і дитина коло неї; простягнуті руки тремтять (З газети). 2. зі сл. чепурне́ньки́й, чи́стий і т. ін., ірон. Фразеологічний словник української мови
  6. мазниця — Мазни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)