мазунчик
МАЗУ́НЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до мазу́н.
[Вівдя:] А що син ваш, то вже він мусить вам без супереки скоритися; мізинчик же, та ще й мазунчик! (М. Кропивницький);
До неї підбігає її мазунчик, Стьопа, і вживає свого звичайного засобу: треться щокою об її щоку, і це моментально заспокоює її (В. Винниченко);
З егоїзмом ображеного підлітка-мазунчика він роз'ятрював свої уявні болячки (М. Дашкієв);
Куземко не був якимось мазунчиком – тямив і шаблю тримати, і на коні сидів, як улитий (В. Шкляр).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мазунчик — мазу́нчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мазунчик — див. вередливий; дитина; пестун; слабодухий; улюбленець Словник синонімів Вусика
- мазунчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до мазун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мазунчик — МАЗУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до мазу́н. [Вівдя:] А що син ваш, то вже він мусить вам без супереки скоритися; мізинчик же, та ще й мазунчик! (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- мазунчик — Мазунчик, -ка м. ум. отъ мазун. Словник української мови Грінченка