майбутній

МАЙБУ́ТНІЙ, я, є.

1. Який настане, буде; прийдешній.

Зустріла його привітно стара Лимериха і назвала сином, і розпитувала про господарство та товкмачила йому про .. майбутнє життя-буття (Марко Вовчок);

Ми збирали з сином жолуді дубові, І про день майбутній я казав синкові (М. Рильський);

Особливо важливо знати майбутню погоду для сільськогосподарських робіт (з навч. літ.);

// Який відбудеться.

Незабаром Тася мала виїздити зовсім із нашого містечка, і ми довго мріяли про майбутні наші зустрічі (С. Васильченко);

До Урину [джерела] старий Сірко вводив Григорія в курс його майбутньої ролі (І. Багряний);

Мені треба ні про що, крім майбутньої риболовлі, не думати (Р. Іваничук);

// Який з'явиться, житиме пізніше.

Ми йшли тернищами, та з крові, Що на шляху лишали ми, Ростимуть квіти пурпурові Перед майбутніми людьми (Д. Павличко);

// Який стане кимось (за соціальним станом, фахом і т. ін.).

Хороші-хороші дівчатка! Майбутні матері майбутніх онуків та правнуків наших (Остап Вишня);

Спить спокійно у другій кімнаті мій майбутній пілот, мій синок (В. Сосюра);

– Зараз прийде твій повелитель... майбутній повелитель... (О. Бердник);

Разом зі мною вчився якщо не майбутній Ціолковський, то принаймні Головний конструктор потужних ракет (А. Дімаров);

// Який буде зроблений, вирощений і т. ін.

Високий, ніби багатоповерховий будинок у риштованнях, стояв корпус майбутнього лінкора (В. Собко);

Пахло рідним Поділлям, прісними земляними соками, хмільною силою майбутніх урожаїв (О. Гончар);

// Який буде досягнутий.

Я був розігрітий, як віск, своїми планами, майбутніми успіхами (Ю. Яновський).

2. у знач. ім. майбу́тнє, нього, с. Час, який настане.

Добру хвилину стояли вони мовчазні, вдивляючись широко розплющеними очима в міську пітьму, в далеке минуле своє і своїх батьків і линучи думкою в майбутнє (О. Довженко);

– А як ходили ми з тобою до півночі по шкільному саду, про майбутнє балакали, коли їхав до Києва? Згадав нарешті? (В. Дрозд);

// Те, що буде, настане.

Їй [бабусі] хотілося, щоб вечорами вони посідали біля неї, а вона, в'яжучи панчохи, розповідала б їм, що бачила й чула за день, мішаючи сучасне з минулим і майбутнім (В. Підмогильний);

Поле праці перед ними Розстелилось неозоре, І було майбутнє зриме, Як за річкою простори (М. Рильський);

У пам'яті перебігали хаотичні видіння, в яких переплуталося минуле й майбутнє, краса і потворність, добро і зло (М. Дашкієв).

3. у знач. ім. майбу́тнє, нього, с. Те, що станеться, відбудеться з ким-, чим-небудь; доля (див. до́ля¹ 2).

Майбутнє дітей було для неї цілим світом, одною думкою, одним бажанням (Н. Кобринська);

Янек напівдрімав, напівмріяв про своє майбутнє (З. Тулуб);

Мені здалося, що майбутнє моє надійно облаштоване, і все доленосне, що могло статися, вже сталося (Любко Дереш);

Здається, сьогодні всі розуміють, що без науки немає майбутнього у будь-якої цивілізованої держави (з наук. літ.).

Творе́ць істо́рії (життя́, майбу́тнього і т. ін.) див. творе́ць.

○ (1) У майбу́тньому, у знач. присл. – з часом, пізніше.

Вона була певна, що в майбутньому його жде щось незвичайне (О. Гончар);

Ось вона, прекрасна мить, заради якої варто пройти усе, що він пройшов, і витримати, що б не послала доля йому в майбутньому!.. (Василь Шевчук).