майбутній

МАЙБУ́ТНІЙ, я, є.

1. Який настане, буде; прийдешній.

Зустріла його привітно стара Лимериха і назвала сином, і розпитувала про господарство та товкмачила йому про .. майбутнє життя-буття (Вовчок, Вибр., 1937, 164);

Ми збирали з сином жолуді дубові, І про день майбутній я казав синкові (Рильський, II, 1960, 83);

Особливо важливо знати майбутню погоду для сільськогосподарських робіт (Фіз. геогр., 5, 1956, 95);

// Який відбудеться.

Незабаром Тася мала виїздити зовсім із нашого містечка, і ми довго мріяли про майбутні наші зустрічі (Вас., II, 1959, 312);

Марко заговорив ізнов палко та натхненно про майбутню революцію (Головко, II, 1957, 230);

// Який з’явиться, житиме пізніше.

Ми йшли тернищами, та з крові, Що на шляху лишали ми, Ростимуть квіти пурпурові Перед майбутніми людьми (Павл., Бистрина, 1959, 8);

// Який стане кимось (за соціальним станом, фахом і т. ін.).

Хороші-хороші дівчатка! Майбутні матері майбутніх онуків та правнуків наших (Вишня, І, 1956, 312);

Спить спокійно у другій кімнаті мій майбутній пілот, мій синок (Сос., II, 1958, 105);

// Який буде зроблений, вирощений і т. ін.

Високий, ніби багатоповерховий будинок у риштованнях, стояв корпус майбутнього лінкора (Собко, Шлях.., 1948, 95);

Пахло рідним Поділлям, прісними земляними соками, хмільною силою майбутніх урожаїв (Гончар, III, 1959, 315);

// Який буде досягнутий.

Я був розігрітий, як віск, своїми планами, майбутніми успіхами (Ю. Янов., II, 1958, 38).

∆ Майбу́тній час — дієслівна категорія, що означає дію, яка має відбутися після моменту висловлювання.

У сучасній [українській] мові розрізняють форми теперішнього, минулого, давноминулого й майбутнього часів (Курс сучасної укр. літ. мови. І, 1951, 325).

2. у знач. ім. майбу́тнє, нього, с. Час, який настане.

Добру хвилину стояли вони мовчазні, вдивляючись широко розплющеними очима в міську пітьму, в далеке минуле своє і своїх батьків і линучи думкою в майбутнє (Довж., І, 1958, 52);

Вона була певна, що в майбутньому його жде щось незвичайне (Гончар, Тронка, 1963, 251);

// Те, що буде, настане.

Поле праці перед ними Розстелилось неозоре, І було майбутнє зриме, Як за річкою простори (Рильський, III, 1961, 129);

Шевченко.. знав і розумів, що народ безсмертний, що справжня історія його народу не в минулому, а попереду, в майбутньому (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 71).

3. у знач. ім. майбу́тнє, нього, с. Те, що станеться, відбудеться з ким-, чим-небудь; доля ( див. до́ля¹2).

Майбутнє дітей було для неї цілим світом, одною думкою, одним бажанням (Кобр., Вибр., 1954, 5);

Янек напівдрімав, напівмріяв про своє майбутнє (Тулуб, Людолови, І, 1957, 3);

Майбутній мир і майбутнє нашої планети залежить від сьогоднішньої боротьби та її результатів (Наука.., 5, 1960, 10).