мак

МАК, у, ч.

1. Трав'яниста рослина родини макових із довгим стеблом і великими квітками (переважно червоного кольору), що дає плід-коробочку, наповнену дрібним насінням.

Красно в садочку!.. цвіте-процвітає мак повний, і сивий, і білий, і червоний (Марко Вовчок);

На сірій скелі мак цвіте, І вітер злий його гойдає (О. Олесь);

Маки розгортали свої віночки (М. Стельмах);

// Квітка цієї рослини.

Заквітчали голову дівочу Лілеями та тим рясним Червоним маком (Т. Шевченко);

– Купила оце чорнобривців та маку (О. Довженко);

І мак вогнем зорів, Щоб не один згадав, коли уздрів, Як вміли люди жити і вмирати (І. Багряний);

* У порівн. Маруся, вийшовши із кімнати, засоромилась – .. почервоніла, що твій мак (Г. Квітка-Основ'яненко);

Хлопці їли, дивилися на Стеньку, а вона цвіла, як мак .. Д'ех! до чого була струнка та красива молодиця (М. Хвильовий).

2. Насіння цієї рослини.

Навчить горе з маком калачі їсти (прислів'я);

Ой смачні, Ой смачні Бублики у Тані: Медяні, Запашні, з маком, ще й рум'яні! (Г. Бойко);

* Образно. Як осиковим кіллям отих упирів, так хотять забуттям вас прибити, обсіваються маком дрібниць, марних слів, аби ви не могли доступити (Леся Українка);

* У порівн. Живо обзиравсь [коваль], мов маком, прудко сипав все словами, часом на слові ніби запинавсь (І. Франко).

На́че (нена́че) ма́ком (мачко́м) поси́пано див. поси́паний.

△ (1) Водяни́й мак – різновид латаття.

Крізь комиші блищали подекуди озерця. Водяний мак вигідно спочивав на них круглим листом, висував з води зелені збаночки (М. Коцюбинський);

– Отсі, на тоненьких ростках, це кручені паничі .. А от чаполоть, а це водяний мак (Б. Лепкий);

(2) Зірча́стий мак – дикий мак.

Кожного разу на моторці звивався прапорець, наче хто розсипав над хвилями буйні пелюстки зірчастого маку (О. Донченко).

◇ [Аж] з ме́дом та [з] ма́ком див. мед;

Ви́скочити як го́лий (коза́к, Кузьма́) з ма́ку див. виска́кувати;

Вте́рти (нате́рти) ма́ку (часнику́) див. втира́ти¹;

Дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) пе́рцю [з ма́ком] див. дава́ти;

Ду́лю (рідко фі́гу) з ма́ком див. ду́ля;

Ду́ля (ду́лю) з ма́ком (під ніс) див. ду́ля;

(3) З ма́ком і з та́ком, перев. зі сл. бути, траплятися і т. ін. – і краще, і гірше; всіляко, по-різному.

– Було з маком, було й з таком! Та ніколи не було без віри в перемогу, без любові (Остап Вишня);

Мов ма́ку насі́яно див. насіва́ти;

Наї́стися ма́ку див. наїда́тися;

(4) Не з ма́ком кому і без дод., перев. зі сл. бути, стати – тяжко, погано, сутужно і т. ін.

Вони [люди] так і кажуть: – Ну що, пане капітане, не з маком було? (І. Микитенко);

Показа́ти (да́ти, піднести́) ду́лю [з ма́ком] (фі́гу) див. дава́ти;

Сі́сти ма́ком див. сіда́ти;

Сте́рти на мак див. стира́ти;

Хоч мак (ма́ком) сій див. сі́яти;

Цвісти́ як мак див. цвісти́;

(5) Ще мак [росте́ (цвіте́, схо́дить і т. ін.)] у голові́ у кого – хто-небудь молодий, недосвідчений, легковажний і т. ін.

Ну, що йому скажеш, коли в нього в голові ще мак росте? (Ю. Бедзик);

(6) Як ма́ку кого, чого, жарт. – дуже багато.

Він мав дітей як маку і ані клаптика поля (М. Коцюбинський);

Здоровенькі були, люди! Та тут вас як маку (О. Олесь);

На вулиці дітвори – як маку... (Остап Вишня);

Родимих цяточок на ній було як маку (з газ.);

(7) Як мак цвіте́ (процвіта́є, розцвіта́є і т. ін.) – гарний, вродливий, здоровий (про людину, людей).

На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає; Кругом хлопці та дівчата – Як мак процвітає (Т. Шевченко);

Такий зробивсь несміливий, мовчазний, аж жаль бере: чолов'яга, як мур, як мак цвіте, ще краще, ніж парубком був, а якийсь приголомшений (Дніпрова Чайка);

Як (мов, ні́би і т. ін.) за (на) гріш ма́ку див. гріш;

Як (мов, ні́би і т. ін.) пі́сля ма́ківки (пі́сля ма́ку) див. ма́ківка;

(8) Як [той] мак наче́тверо, перев. зі сл. бідний – уживається для підсилення зазначеного слова; дуже, надзвичайно (бідний).

[Настя:] Ой бідний ти, кумочку, бідний! [Микола:] Ой бідний, кумочко, бідний, як той мак начетверо! (І. Франко);

Гивині батьки дуже хотіли бути багатими, але так, щоб усім людям здавалося, що вони бідні, як мак начетверо (М. Стельмах).