мак
МАК, у, ч.
1. Трав’яниста рослина з довгим стеблом і великими квітками (переважно червоного кольору), що дає кулястий плід, наповнений дрібним насінням; вирощується як лікарська та олійна культура, а також як декоративна рослина.
Красно в садочку!.. цвіте-процвітає мак повний, і сивий, і білий, і червоний; розкинувсь по землі синій ряст (Вовчок, І, 1955, 91);
На сірій скелі мак цвіте, І вітер злий його гойдає (Олесь, Вибр., 1958, 98);
Маки розгортали свої віночки (Стельмах, І, 1962, 573);
// Квітка цієї рослини.
Заквітчали голову дівочу Лілеями та тим рясним Червоним маком (Шевч., II, 1963, 357);
— Купила оце чорнобривців та маку (Довж., І, 1958, 330);
*У порівн. Маруся, вийшовши із кімнати, засоромилась — .. почервоніла, що твій мак (Кв.-Осн., II, 1956, 71);
Підіймає гори Чорне море, а між ними — маком байдаки (Сос., І, 1957, 374).
∆ Водяни́й мак (Nimphaea alba L.) — латаття.
Крізь комиші блищали подекуди озерця. Водяний мак вигідно спочивав на них круглим листом, висував з води зелені збаночки (Коцюб., І, 1955, 361);
Мак-видю́к: Мак-самосі́й — мак, у якого насіння само висипається з маківки.
[Лев:] Посієм коло хижки мак-видюк, терлич посадимо коло порога, та й не приступиться ніяка сила… (Л. Укр., III, 1952, 194).
2. Насіння цієї рослини.
Навчить горе з маком калачі їсти (Номис, 1864, № 9773);
Ой смачні, Ой смачні Бублики у Тані: Медяні, Запашні, з маком, ще й рум’яні! (Бойко, Ростіть.., 1959, 66);
*Образно. Як осиковим кіллям отих упирів, так хотять забуттям вас прибити, обсіваються маком дрібниць, марних слів, аби ви не могли доступити (Л. Укр., І, 1951, 247);
*У порівн. Живо обзиравсь [коваль], мов маком, прудко сипав все словами, часом на слові ніби запинавсь (Фр., XIII, 1954, 56).
◊ Бі́дний, як мак наче́тверо — дуже бідний.
Гивині батьки дуже хотіли бути багатими, але так, щоб усім людям здавалося, що вони бідні, як мак начетверо (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 42);
Ви́скочити (ви́сунутися) як коза́к (як го́лий) з ма́ку — те саме, що Ви́скочити як Пили́п з конопе́ль ( див. виска́кувати); Ду́лю [з ма́ком] да́ти (показа́ти, піднести́ і т. ін.) див. ду́ля;
з ме́дом та ма́ком промо́вити (сказа́ти і т. ін.) — облесливо сказати.
— І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (Н.-Лев., II, 1956, 12);
Наї́стися ма́ку — здуріти, очманіти;
Не з ма́ком — важко, погано.
Вони [люди] так і кажуть: — Ну, що, пане капітане, не з маком було? (Мик., II, 1957, 305);
Сі́сти ма́ком:
а) потрапити в біду, опинитися в скрутному становищі.
Поки ми ще мали речі — вивозили їх у села і вимінювали у селян на борошно, картоплю й інші продукти, а як того добра не стало — сіли маком (Гжицький, Вел. надії, 1963, 22);
б) зазнати поразки, невдачі.
— Коли головний інженер мириться з тим, що ми завтра сядемо маком, то я з цим миритися не хочу й не можу (Шовк., Інженери, 1935, 127);
Спа́ти (засну́ти), як пі́сля ма́ку — дуже міцно спати.
Переживши наліт, всі.. заснули, як після маку (Мур., Жила.. вдова, 1960, 24);
Ти́хо (ти́ша), хоч мак (ма́ком) сій:
а) дуже тихо.
У хаті стало так тихо, хоч мак сій (Мирний, III, 1954, 182);
б) безвітряно.
Тихо надворі, хоч мак сій. Не шелесне листочок, не схитнеться билиночка (Мушк., Чорний хліб, 1960, 24);
Уте́рти (да́ти) ма́ку кому; Сте́рти на мак кого — побити когось; провчити.
Остап тремтів з досади, що не має сили побити цигана. "Я б тобі утер маку, — думав він, — коли б москаль не виточив з мене крові" (Коцюб., І, 1955, 374);
Йде Горобчик і ридає. Наш Рябко його стрічає: — Хто тебе зобідив так? Я його зітру на мак! (Стельмах, Жито.., 1954, 216);
Як [за гріш] ма́ку — дуже багато, безліч.
— Оце добре! — перехопив Лука, — твоя Марія і моя Марія! Тих Марій на світі — як за гріш маку!.. (Коцюб., І, 1955, 141);
На вулиці дітвори, як маку… (Вишня, І, 1956, 398).
Значення в інших словниках
- мак — мак іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- мак — -у, ч. 1》 Трав'яниста рослина з довгим стеблом і великими квітками, що дає кулястий плід, наповнений дрібним насінням; вирощується як лікарська та олійна культура, а також як декоративна рослина. || Квітка цієї рослини. Водяний мак — латаття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мак — МАК, у, ч. 1. Трав'яниста рослина родини макових із довгим стеблом і великими квітками (переважно червоного кольору), що дає плід-коробочку, наповнену дрібним насінням. Красно в садочку!.. Словник української мови у 20 томах
- мак — мак: ◊ залива́тися в дрібни́й мак вул. пити до безтями; пиячити (ст): Летів додому, а залетів до кнайпи. Залився в дрібний мак. А потім всю справу на спокійно пережував. Треба все перевірити (Тарнавський... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- мак — В одній хаті мак, а в другій так. В одній хаті достаток, а в іншій — ні. Не варт за макове зерно. Про людину, від якої немає ніякої користі. Не вродив мак — пробудем й так. Про те, що не є першою необхідністю і без чого можна прожити. Приповідки або українсько-народня філософія
- мак — У, ч., нарк. Макова соломка. Це був молодий хлопець з Кубані. Його взяли з маком на Київському вокзалі (Д. Корчинський). Словник сучасного українського сленгу
- мак — Одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини макових, походить з Азії; плід — багатонасінна голівка (маківка); з насіння м. снодійного отримують харчову олію, яку використовують у кондитерській... Універсальний словник-енциклопедія
- мак — (аж) з ме́дом та (з) ма́ком, зі сл. промо́вити, сказа́ти і т. ін. Облесливо, нещиро, удавано доброзичливо і т. ін. — І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (І. Фразеологічний словник української мови
- мак — Мак, ма́ку, в -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мак — Мак, -ку м. 1) Макъ. Papaver somniferum L. ЗЮЗО. І. 130. Сім рік маку не родило, про те голоду не було. посл. Маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом. МВ. І. 102. З маком медовий шулик. Котл. Ен. Пироги з маком. Дурниця — з маком паляниця. Словник української мови Грінченка