мак

МАК, у, ч.

1. Трав’яниста рослина з довгим стеблом і великими квітками (переважно червоного кольору), що дає кулястий плід, наповнений дрібним насінням; вирощується як лікарська та олійна культура, а також як декоративна рослина.

Красно в садочку!.. цвіте-процвітає мак повний, і сивий, і білий, і червоний; розкинувсь по землі синій ряст (Вовчок, І, 1955, 91);

На сірій скелі мак цвіте, І вітер злий його гойдає (Олесь, Вибр., 1958, 98);

Маки розгортали свої віночки (Стельмах, І, 1962, 573);

// Квітка цієї рослини.

Заквітчали голову дівочу Лілеями та тим рясним Червоним маком (Шевч., II, 1963, 357);

— Купила оце чорнобривців та маку (Довж., І, 1958, 330);

*У порівн. Маруся, вийшовши із кімнати, засоромилась — .. почервоніла, що твій мак (Кв.-Осн., II, 1956, 71);

Підіймає гори Чорне море, а між ними — маком байдаки (Сос., І, 1957, 374).

∆ Водяни́й мак (Nimphaea alba L.) — латаття.

Крізь комиші блищали подекуди озерця. Водяний мак вигідно спочивав на них круглим листом, висував з води зелені збаночки (Коцюб., І, 1955, 361);

Мак-видю́к: Мак-самосі́й — мак, у якого насіння само висипається з маківки.

[Лев:] Посієм коло хижки мак-видюк, терлич посадимо коло порога, та й не приступиться ніяка сила… (Л. Укр., III, 1952, 194).

2. Насіння цієї рослини.

Навчить горе з маком калачі їсти (Номис, 1864, № 9773);

Ой смачні, Ой смачні Бублики у Тані: Медяні, Запашні, з маком, ще й рум’яні! (Бойко, Ростіть.., 1959, 66);

*Образно. Як осиковим кіллям отих упирів, так хотять забуттям вас прибити, обсіваються маком дрібниць, марних слів, аби ви не могли доступити (Л. Укр., І, 1951, 247);

*У порівн. Живо обзиравсь [коваль], мов маком, прудко сипав все словами, часом на слові ніби запинавсь (Фр., XIII, 1954, 56).

◊ Бі́дний, як мак наче́тверо — дуже бідний.

Гивині батьки дуже хотіли бути багатими, але так, щоб усім людям здавалося, що вони бідні, як мак начетверо (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 42);

Ви́скочити (ви́сунутися) як коза́к (як го́лий) з ма́ку — те саме, що Ви́скочити як Пили́п з конопе́ль ( див. виска́кувати); Ду́лю [з ма́ком] да́ти (показа́ти, піднести́ і т. ін.) див. ду́ля;

з ме́дом та ма́ком промо́вити (сказа́ти і т. ін.) — облесливо сказати.

— І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (Н.-Лев., II, 1956, 12);

Наї́стися ма́ку — здуріти, очманіти;

Не з ма́ком — важко, погано.

Вони [люди] так і кажуть: — Ну, що, пане капітане, не з маком було? (Мик., II, 1957, 305);

Сі́сти ма́ком:

а) потрапити в біду, опинитися в скрутному становищі.

Поки ми ще мали речі — вивозили їх у села і вимінювали у селян на борошно, картоплю й інші продукти, а як того добра не стало — сіли маком (Гжицький, Вел. надії, 1963, 22);

б) зазнати поразки, невдачі.

— Коли головний інженер мириться з тим, що ми завтра сядемо маком, то я з цим миритися не хочу й не можу (Шовк., Інженери, 1935, 127);

Спа́ти (засну́ти), як пі́сля ма́ку — дуже міцно спати.

Переживши наліт, всі.. заснули, як після маку (Мур., Жила.. вдова, 1960, 24);

Ти́хо (ти́ша), хоч мак (ма́ком) сій:

а) дуже тихо.

У хаті стало так тихо, хоч мак сій (Мирний, III, 1954, 182);

б) безвітряно.

Тихо надворі, хоч мак сій. Не шелесне листочок, не схитнеться билиночка (Мушк., Чорний хліб, 1960, 24);

Уте́рти (да́ти) ма́ку кому; Сте́рти на мак кого — побити когось; провчити.

Остап тремтів з досади, що не має сили побити цигана. "Я б тобі утер маку, — думав він, — коли б москаль не виточив з мене крові" (Коцюб., І, 1955, 374);

Йде Горобчик і ридає. Наш Рябко його стрічає: — Хто тебе зобідив так? Я його зітру на мак! (Стельмах, Жито.., 1954, 216);

Як [за гріш] ма́ку — дуже багато, безліч.

— Оце добре! — перехопив Лука, — твоя Марія і моя Марія! Тих Марій на світі — як за гріш маку!.. (Коцюб., І, 1955, 141);

На вулиці дітвори, як маку… (Вишня, І, 1956, 398).