маланка
МАЛА́НКА, и, ж. (з великої літери).
1. Народне і церковне свято, вечір напередодні 14 січня (“старого” Нового року), коли молодь усю ніч щедрує, водить переодягненого в жіночий одяг парубка.
Пісня, гомін, коляда .. Бо ж Маланка, бо Щедрий вечір (В. Лис);
У межах різдвяно-новорічного процесу, рівно через 7 днів після Різдва відзначають Новий рік (Василя, Маланку) (з наук.-попул. літ.).
2. Парубок, який виконує таку роль.
Наша Маланка не сама xодить Нашу Маланку Парубки водять (щедрівка);
– Від вас і Маланку поведуть селом. Бо ж як інакше, коли тато водночас заводило [заводій] й Маланка – в маминій вишитій сорочці, в намисті, байдуже, що з вусами! (Г. Тарасюк);
У супроводі двох Козаків і троїстих музик Маланка має обов'язково провідати всіх дівчат села й станцювати з ними (із журн.).
Значення в інших словниках
- маланка — див. блискавка Словник синонімів Вусика
- маланка — -и, розм. Жін. до маланець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Маланка — Мала́нка Новий рік за старим стилем (14 січня)(м, ср, ст): На Маланки ми бавилися аж до раня в Будинку архітектора (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- маланка — (-и) ж.; мол.; жарт.-ірон.; зах. Дівчина з села. Словник жарґонної лексики української мови
- Маланка — Укр. народне свято напередодні Нового року (св. Василя), яке припадає на св. Меланії, звідси й назва. В Центр. і Сх. Україні М. називають Щедрим вечором; на М. щедрують, ходять з козою, водять парубочу й дівочу М., ворожать;... Універсальний словник-енциклопедія
- Маланка — Ма[е]ла́нка, -нки, -нці (ім’я) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)