маленький

МАЛЕ́НЬКИЙ, а, е.

1. Невеликий розміром, незначний величиною; малий; протилежне великий.

З маленької іскри великий вогонь буває (Номис);

Огей маленькими ковтками п'є чай (Олесь Досвітній);

Ганна Ланко працювала тепер в одній із маленьких кімнат другого поверху (В. Собко);

Обiйстя – маленький фiльварочок: акуратнi стоги пiд оборогами, побiленi стайнi (Р. Андріяшик);

Мені снився маленький, завбільшки з кроля, яскраво-синій носорожик (Ю. Андрухович);

// Недовгий, неширокий і неглибокий (про водойми).

Тиха маленька річка, де-не-де ковбані, корчі, холодна тінь од верби, аж ось і кам'яний брід (В. Близнець);

Маленьке озеро;

// Невисокий, низький.

Маруся перескочила через маленький перелаз (І. Нечуй-Левицький);

У мене був земляк Карпо, з комендантського взводу, маленький такий чоловічок, мені до пояса (Ю. Яновський);

На широкому троні .. сиділа маленька жіночка з ласкавим усміхом на милому личку (П. Загребельний);

// Неширокий, вузький.

Он ярочки зелененькі, Стежечки по них маленькі, Перевиті, мов стрічечки, Збігаються до річечки (Леся Українка);

Маленька стежечка вбiгла з поля помiж дерева (Б. Грінченко);

// Невеликий обсягом.

– Хазяїн, знавши мою чесність, посилав мене не за великими ділами по маленьких ярмарках (Г. Квітка-Основ'яненко);

Пішла вона [Миша] звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хазяйство завести маленьке (Л. Глібов);

Майор, дарма що нікуди не ходив, .. проте знав, що саме стурбувало маленьке місто (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).

2. Невеликий кількісно; нечисленний.

Маленький гурток подорожніх притих, не почуєш і слова (Леся Українка);

– Ви навіть не знаєте дороги? Нічого, я розпитаю! – Вона повела все своє маленьке товариство так упевнено, немов жила тут уже хтозна-скільки часу (О. Іваненко);

// Незначний сумою (про гроші).

Жінка, одна собі з дівчам, прийняла її за поміч у роботі і за маленьку плату, поки їй тут треба жити (Г. Квітка-Основ'яненко);

Багато говорять про те, що найбільша проблема вчителів – маленька зарплата (із журн.).

3. Короткий, нетривалий (про відрізок часу).

Маленьку хвилинку економ дивився на хлопця мовчки (С. Васильченко);

Сотні тисяч років пройшли на Землі за цю маленьку мить, доки корабель боровся з океаном небуття (О. Бердник).

4. Невеликий віком (переважно про дітей); малолітній.

Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх (Т. Шевченко);

Тішся, дитино, поки ще маленька, Ти ж бо живеш навесні (Леся Українка);

Сьогодні, слухаючи, як моя маленька внучка щебече про святкові іграшки, я згадав одну ялинку (І. Багмут);

Жили ми в Новому Селі з мамою та маленьким Нестором (М. Андрусяк);

// у знач. присудка.

– Хіба я маленька, щоб сама не вишила собі сорочки (І. Нечуй-Левицький);

–Я не маленький, щоб у штабі ховатися... – і голос Петруся зірвався (К. Гриб);

// у знач. ім. мале́нький, кого, ч.; маленька, кої, ж.; мале́ньке, кого, с., розм. Про хлопчика, дівчинку, немовля; про ще ненароджене.

Спить маленький; матусину руку щільненько Обняли рученята дрібнії (Леся Українка);

- Моє маленьке! Скучив? — Катря жагуче, з пристрастю тулить його до себе (С. Васильченко);

Подужавши неміч, мати кинулась враз до маленької, – та вже почала застигати... (В. Барка);

А маленьке під серцем ніби теж біду почуло – так тріпочеться, так гупає ніжками!.. (М. Руденко).

5. Незначний за силою, ступенем свого вияву.

Силка маленька, жилка тоненька (Номис);

– Щоб я .. через тебе мала хоч маленьку втіху, не терпіла б ніякого горя (Г. Квітка-Основ'яненко);

Маленьке лихо в інший час І значним людям докучає (Л. Глібов);

Дерево радує інших людей, інші покоління.., дає притулок в спеку. Маленька радість, але довга й чиста (О. Сизоненко);

// Несильний, нетривалий (про явища природи).

Погода у нас ось уже тиждень як не дуже добра, вітер і хмарно, вночі був маленький дощ (М. Коцюбинський);

Безперестану гуркотіла невидима громовиця .. Потім покрапав маленький дощик, і все нараз утихло, немов нічого й не було (І. Білик);

// Тихий, неголосний (про звуки, голос).

Дочка малая не бралась до іграшок – любила вона з ненькою розмовляти та часом співала маленьким голосочком батькові пісні (Марко Вовчок);

Вночі дядько ніколи не спав. Роззується й ходить .. по хаті, прислухаючись до маленької шамотні, до легенького стогону (М. Коцюбинський);

// Який має незначною мірою риси, ознаки чогось.

Накладали [пани] велику пеню на того [з людей], хто пропускав у жнива дні. Стала знов маленька панщина (І. Нечуй-Левицький).

6. Який не має великого значення; неістотний.

– Ваше превосходительство! Я до вас маю просьбу маленьку (Панас Мирний);

Я хочу тобі написати про один маленький факт нашої бойової обстановки (Ю. Яновський);

[Катрич:] Роблю своє маленьке діло і... Повірте, що більшого я не хочу (З. Мороз);

Але в душі Пегасовій сидить мілітарист. Він – лише маленький гвинтик великої машинерії озброєного колективу (Б. Антоненко-Давидович);

// у знач. ім. мале́ньке, кого, с. Щось незначне, не дуже важливе.

І те маленьке, що зроблю в житті, Ввіллється – в неосяжне і могутнє (Л. Дмитерко).

7. перен., зневажл. Позбавлений внутрішньої глибини.

Я смакую її хиби, дефекти тіла, маленьку душу, безсилий розум (М. Коцюбинський);

// Нікчемний (про людину).

– А видиш, багачу, таки ти мені, бідному, завидуєш... Який ти межи людьми сиромудрий, а який ти маленький коло моєї Анички (Л. Мартович).

8. Який займає невисоке суспільне або службове становище.

Навіть ясне око пана станового не зупиняється на такій маленькій особі, як сільський крамар (М. Коцюбинський);

Назовні – зовсім не чекіст, Великий гуманіст. Лише з нутра – дрібний службист, Маленький емведист (І. Багряний).